Чи можна брати на роботу працівника за сумісництвом на повний робочий день (на ставку), якщо на основному місці роботи він працює на 0,5 окладу, а також навчається за індивідуальним графіком?
За сумісництвом можна працювати виключно у вільний від основної роботи час. А от те, що працівник ще й навчається не впливає на порядок роботи за сумісництвом. Зрозуміло, що працівникові потрібно подбати встигати і працювати і навчатися.
Згідно з п. 12 ст. 1 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» основне місце роботи — місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору, та визначене ним як основне згідно з поданою заявою (до відкликання) та відомостями, що обліковуються в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування на її підставі.
А відповідно до ч. 2 ст. 21 Кодексу законів про працю України працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної та творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колдоговором або угодою сторін.
При цьому трудове законодавство не містить обов’язку роботодавця за сумісництвом перевіряти, чи є у працівника основне місце роботи (лист Мінсоцполітики від 25.05.2015 № 198/06/186-15). Тож працівникові не потрібно надавати довідку з основного місця роботи.
Працювати за сумісництвом можна і повний робочий день, якщо є умови для цього, адже законодавство не обмежує тривалість роботи за сумісництвом.
Зараз вже не діють нормативні документи, які встановлювали обмеження щодо роботи за сумісництвом для бюджетників та держпідприємств. Так з 25.11.2022 скасовано постанову КМУ від 03.04.1993 № 245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій», а у слід за нею і Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затверджене наказом Мінпраці, Мін’юсту, Мінфіну від 28.06.1993 № 43, у яких йшлося про обмеження щодо тривалості роботи за сумісництвом.
Тобто наразі вже немає заборони, що за сумісництвом працівник державного підприємства може працювати не більш ніж половину тривалості робочого часу. Отже, й державні підприємства можуть приймати працівників за сумісництвом на повну зайнятість. Законодавство про працю в таких випадках не буде порушене. Відсутня заборона працювати за сумісництвом й для керівників.
Для приватних підприємств таких обмежень не було і раніше.
Єдина умова, яка повинна дотримуватись: робота за сумісництвом виконується у вільний від основної роботи час. Тож, якщо такий працівник-сумісник бажає працювати на повну або неповну зайнятість, він має вказати на це у заяві про прийняття на роботу із зазначенням:
- в які дні, з якої та по яку годину він працюватиме;
- час перерви для харчування та відпочинку.
Звісно, фізично працівник не може працювати одночасно на три повні «ставки» (8 годин х 3 = 24 години), адже окрім роботи, йому потрібно ще й відпочивати. Але проконтролювати чи дійсно працівник десь ще працює на повну ставку роботодавці не можуть та й не зобов’язані.
Отже, коли за основним місцем роботи працівник працює в інший час, чи не працює, наприклад, через призупинення дії трудового договору або відпустку без збереження зарплати, то за сумісництвом він цілком може працювати по 8 годин з понеділка по п’ятницю. А той факт, що працівник ще й навчається за індивідуальним графіком, не впливає на його трудові відносини.
Джерело: https://kadroland.com/news/2560-ci-sumisnika-brati-na-povnu-stavku-yakshho-vin-do-togo
