Частина третя статті 119 КЗпП гарантує збереження місця роботи та посади за мобілізованими. Але чи діють ці гарантії, якщо працівник залишив військову частину?
До Держпраці звернулося підприємство стосовно дотримання вимог частини третьої статті 119 Кодексу законів про працю (далі – КЗпП), щодо збереження місця роботи та посади за мобілізованим працівником, у зв’язку із надходженням до роботодавця інформації про те, що увільнений працівник самовільно залишив військову частину.
Фахівці пояснили, що статтею 119 КЗпП визначено, що гарантії, передбачені частинами другою і третьою цієї статті, не поширюються на осіб, які визнані винними у вчиненні кримінальних правопорушень проти встановленого порядку несення військової служби (військових кримінальних правопорушень) під час особливого періоду і вирок стосовно яких набрав законної сили.
Частинами першою та третьою статті 3 Кримінального Кодексу України визначено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить цей Кодекс, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. Кримінальна протиправність діяння, а також його караність та інші кримінально правові наслідки визначаються тільки цим Кодексом.
Згідно зі статтею 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Відтак, до моменту вироку суду, який набрав законної сили, в роботодавця відсутні правові підстави не дотримуватися вимог частини третьої статті 119 КЗпП стосовно такого працівника
Джерело: Держпраці
