ЦИВІЛЬНИЙ ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ Печать
ЦИВІЛЬНИЙ ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ
(витяг)

 

Стаття 3. Право на звернення до суду за захистом 

     1. Кожна   особа  має  право  в  порядку,  встановленому  цим 
Кодексом,  звернутися  до  суду  за  захистом   своїх   порушених,
невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

     2. У   випадках,   встановлених   законом,   до  суду  можуть 
звертатися органи та особи,  яким  надано  право  захищати  права,
свободи   та  інтереси  інших  осіб,  або  державні  чи  суспільні
інтереси.

     3. Відмова від права на  звернення  до  суду  за  захистом  є 
недійсною.

 

Стаття 15. Компетенція судів щодо розгляду цивільних справ 

     1.  Суди  розглядають у порядку цивільного судочинства справи 
щодо:

     1) захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод 
чи  інтересів,  що  виникають із цивільних,  житлових,  земельних,
сімейних, трудових відносин;
 

     {  Пункт  2  частини  першої  статті 15 виключено на підставі 
Закону  N  2453-VI  (  2453-17  )  від  07.07.2010  -  зміни  щодо
здійснення   повноважень   Верховного   Суду   України  та  Вищого
спеціалізованого  суду України з розгляду цивільних і кримінальних
справ   вводяться   в   дію   після   початку   діяльності  Вищого
спеціалізованого  суду України з розгляду цивільних і кримінальних
справ  -  з  1  листопада 2010 року, а щодо передачі до юрисдикції
адміністративних судів та вилучення із цивільної юрисдикції спорів
з   приводу   призначення,  обчислення,  перерахунку,  здійснення,
надання,    одержання    пенсійних   виплат,   соціальних   виплат
непрацездатним    громадянам,   виплат   за   загальнообов'язковим
державним  соціальним  страхуванням  та  інших  соціальних виплат,
соціальних  послуг,  допомоги,  захисту,  пільг,  речового  майна,
пайків  або  грошової  компенсації  замість  них  вводяться  в дію
одночасно  з  набранням чинності Законом України від 2 грудня 2010
року  N  2748-VI  (  2748-17  )  "Про внесення змін до розділу XII
"Прикінцеві  положення"  Закону  України  "Про судоустрій і статус
суддів"  щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами"
з  урахуванням  положень, зазначених в абзацах 3-8 пункту 1 Закону
N 2748-VI ( 2748-17 ) від 02.12.2010 }
{  Положення  пункту 2 частини першої статті 15, в редакції Закону 
N  1691-VI ( 1691-17 ) від 18.02.2010, втратили чинність, як такі,
що  є  неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду
N 19-рп/2010 ( v019p710-10 ) від 09.09.2010 }
 

     3) інших  правовідносин,  крім  випадків,  коли розгляд таких 
справ проводиться за правилами іншого судочинства.
{  Частина перша статті 15 в редакції Закону N 1691-VI ( 1691-17 ) 
від 18.02.2010 }

     2. Законом може  бути  передбачено  розгляд  інших  справ  за 
правилами цивільного судочинства.

     3. Суди  розглядають справи,  визначені у частині першій цієї 
статті, в порядку позовного, наказного та окремого провадження.

     4.  Суди розглядають справи про оскарження рішень третейських 
судів,  про видачу виконавчих листів на примусове виконання рішень
третейських   судів,   про   оспорювання    рішень    міжнародного
комерційного арбітражу, а також про визнання та надання дозволу на
виконання рішень міжнародного комерційного арбітражу.
{  Статтю  15  доповнено  частиною  четвертою  згідно  із  Законом 
N 2979-VI ( 2979-17 ) від 03.02.2011 }

 

Стаття 26. Склад осіб, які беруть участь у справі 

     1. У справах позовного провадження особами, які беруть участь 
у справі,  є сторони,  треті особи,  представники сторін та третіх
осіб.

     2. У  справах наказного та окремого провадження особами,  які 
беруть участь у справі,  є заявники,  інші  заінтересовані  особи,
їхні представники.

     3. У справах можуть також брати участь органи та особи,  яким 
законом надано право захищати права,  свободи  та  інтереси  інших
осіб.

     4.  У справах про оскарження рішення третейського суду та про 
видачу  виконавчого   листа   на   примусове   виконання   рішення
третейського суду особами,  які беруть участь у справі, є учасники
третейського розгляду, особи, які не брали участі у справі, у разі
якщо  третейський  суд  вирішив  питання про їх права і обов'язки,
треті особи, а також представники цих осіб.
{  Статтю  26  доповнено  частиною  четвертою  згідно  із  Законом 
N 2979-VI ( 2979-17 ) від 03.02.2011 }

     Стаття 27. Права та обов'язки осіб, які беруть участь 
                у справі

     1. Особи, які беруть участь у справі, мають право знайомитися 
з  матеріалами  справи,  робити  з  них  витяги,  знімати  копії з
документів,  долучених до справи,  одержувати копії рішень, ухвал,
брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у
дослідженні доказів,  задавати питання іншим  особам,  які  беруть
участь   у  справі,  а  також  свідкам,  експертам,  спеціалістам,
заявляти клопотання та відводи,  давати усні та письмові пояснення
судові,   подавати   свої  доводи,  міркування  щодо  питань,  які
виникають  під  час  судового  розгляду,   і   заперечення   проти
клопотань,  доводів і міркувань інших осіб, користуватися правовою
допомогою,  знайомитися з журналом судового засідання,  знімати  з
нього  копії  та  подавати  письмові  зауваження  з  приводу  його
неправильності  чи  неповноти,  прослуховувати  запис   фіксування
судового  засідання  технічними  засобами,  робити  з нього копії,
подавати письмові зауваження  з  приводу  його  неправильності  чи
неповноти, оскаржувати рішення і ухвали суду, користуватися іншими
процесуальними правами, встановленими законом.

     2. Особи,  які беруть участь у справі позовного  провадження, 
для  підтвердження  своїх  вимог або заперечень зобов'язані подати
усі  наявні  у  них  докази  до  або під час попереднього судового
засідання,   а   якщо  попереднє  судове  засідання  у  справі  не
проводиться - до початку розгляду справи по суті.
{  Частина друга статті 27 із змінами, внесеними згідно із Законом 
N  2453-VI  (  2453-17  )  від  07.07.2010 - зміни щодо здійснення
повноважень  Верховного  Суду  України  та Вищого спеціалізованого
суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вводяться в
дію  після початку діяльності Вищого спеціалізованого суду України
з  розгляду  цивільних  і  кримінальних справ - з 1 листопада 2010
року }
{   Положення  частини  другої  статті  27  щодо  строків  подання
сторонами  спору  доказів у справі визнано конституційним згідно з
Рішенням  Конституційного  Суду  N  17-рп/2011 ( v017p710-11 ) від
13.12.2011 }

     3. Особи,   які   беруть   участь   у   справі,   зобов'язані 
добросовісно здійснювати  свої  процесуальні  права  і  виконувати
процесуальні обов'язки.

 

Стаття 38. Участь у справі представника 

     1. Сторона,  третя  особа,  особа,  яка  відповідно до закону 
захищає права, свободи чи інтереси інших осіб, а також заявники та
інші  заінтересовані  особи  в  справах окремого провадження (крім
справ про усиновлення) можуть  брати  участь  у  цивільній  справі
особисто або через представника.

     2. Особиста  участь у справі особи не позбавляє її права мати 
в цій справі представника.

     3. Юридичних осіб представляють їхні органи, що діють у межах 
повноважень,  наданих їм законом,  статутом чи положенням,  або їх
представники.

     4. Державу представляють відповідні органи державної влади  в 
межах їх компетенції через свого представника.

 

Стаття 40. Особи, які можуть бути представниками 

     1. Представником у суді може бути адвокат або інша особа, яка 
досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність
і належно посвідчені повноваження на здійснення  представництва  в
суді, за винятком осіб, визначених у статті 41 цього Кодексу.

     2. Одна  й та сама особа не може бути одночасно представником 
іншої сторони,  третіх осіб,  які заявляють самостійні вимоги щодо
предмета спору або беруть участь у справі на другій стороні.

Стаття 42. Документи, що посвідчують повноваження 
                представників

     1. Повноваження  представників  сторін  та  інших  осіб,  які 
беруть участь у справі, мають бути посвідчені такими документами:

     1) довіреністю фізичної особи; 

     2) довіреністю   юридичної   особи   або   документами,    що 
посвідчують службове становище і повноваження її керівника;

     3) свідоцтвом   про   народження   дитини  або  рішенням  про 
призначення  опікуном,  піклувальником  чи  охоронцем   спадкового
майна.

     2. Довіреність   фізичної   особи   повинна  бути  посвідчена 
нотаріально або посадовою особою організації,  в  якій  довіритель
працює,  навчається,  перебуває на службі, стаціонарному лікуванні
чи за рішенням суду, або за місцем його проживання.

     3. Довіреність  від  імені  юридичної  особи   видається   за 
підписом  посадової особи,  уповноваженої на це законом,  статутом
або положенням, з прикладенням печатки юридичної особи.

     4.   Повноваження   адвоката  як  представника  можуть  також 
посвідчуватись     ордером,    дорученням    органу    (установи),
уповноваженого  законом  на надання безоплатної правової допомоги,
або  договором. До ордера обов'язково додається витяг із договору,
у  якому  зазначаються  повноваження  адвоката як представника або
обмеження  його  прав на вчинення окремих процесуальних дій. Витяг
засвідчується підписом сторін договору.
{  Частина  четверта  статті  42  із  змінами, внесеними згідно із 
Законами  N  2453-VI  (  2453-17  )  від  07.07.2010  - зміни щодо
здійснення   повноважень   Верховного   Суду   України  та  Вищого
спеціалізованого  суду України з розгляду цивільних і кримінальних
справ   вводяться   в   дію   після   початку   діяльності  Вищого
спеціалізованого  суду України з розгляду цивільних і кримінальних
справ  -  з  1  листопада  2010  року;  N  5076-VI ( 5076-17 ) від
05.07.2012 }

     5. Оригінали документів, зазначених у цій статті, або копії з 
них, посвідчені суддею, приєднуються до справи.
 

     {  Частину  шосту  статті  42  виключено  на  підставі Закону 
N  2453-VI  (  2453-17  )  від  07.07.2010 - зміни щодо здійснення
повноважень  Верховного  Суду  України  та Вищого спеціалізованого
суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вводяться в
дію  після початку діяльності Вищого спеціалізованого суду України
з  розгляду  цивільних  і  кримінальних справ - з 1 листопада 2010
року }
 
Стаття 45. Участь у цивільному процесі органів та осіб, яким 
                законом надано право захищати права, свободи
                та інтереси інших осіб

     1. У випадках,  встановлених законом, Уповноважений Верховної 
Ради  України  з  прав  людини,  органи  державної  влади,  органи
місцевого   самоврядування,   фізичні  та  юридичні  особи  можуть
звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів
інших  осіб, або державних чи суспільних інтересів та брати участь
у  цих  справах.  При цьому Уповноважений Верховної Ради України з
прав    людини,   органи   державної   влади,   органи   місцевого
самоврядування  повинні  надати  суду документи, які підтверджують
наявність  поважних причин, що унеможливлюють самостійне звернення
цих осіб до суду для захисту своїх прав, свобод та інтересів.
{  Частина перша статті 45 із змінами, внесеними згідно із Законом 
N 4176-VI ( 4176-17 ) від 20.12.2011 }

     2.  З  метою представництва інтересів громадянина або держави 
в  суді  прокурор  в  межах   повноважень,   визначених   законом,
звертається  до  суду  з  позовною заявою,  бере участь у розгляді
справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою
у  справу,  провадження у якій відкрито за позовом інших осіб,  на
будь-якій стадії її розгляду,  подає апеляційну, касаційну скаргу,
заяву  про перегляд судового рішення Верховним Судом України,  про
перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. При цьому
прокурор   повинен   надати   суду  документи,  які  підтверджують
неможливість  громадянина  самостійно  здійснювати  представництво
своїх інтересів.
{  Частина друга статті 45 в редакції Закону N 4176-VI ( 4176-17 ) 
від 20.12.2011 }

     3. Органи державної влади та органи місцевого  самоврядування 
можуть  бути  залучені судом до участі в справі або взяти участь у
справі за своєю ініціативою для  подання  висновків  на  виконання
своїх повноважень.  Участь зазначених органів у цивільному процесі
для  подання  висновків  у  справі  є  обов'язковою  у   випадках,
встановлених законом, або якщо суд визнає це за необхідне.

     Стаття 46. Процесуальні права органів та осіб, яким законом 
                надано право захищати права, свободи та інтереси
                інших осіб

     1. Органи  та  інші особи,  які відповідно до статті 45 цього 
Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб або державних чи
суспільних інтересах,  мають процесуальні права й обов'язки особи,
в інтересах якої вони діють,  за винятком  права  укладати  мирову
угоду.

     2. Відмова органів та інших осіб, які відповідно до статті 45 
цього Кодексу звернулися до  суду  в  інтересах  інших  осіб,  від
поданої  ними заяви або зміна вимог не позбавляє особу,  на захист
прав,  свобод та інтересів якої подано заяву,  права вимагати  від
суду розгляду справи та вирішення вимоги у первісному обсязі.

     3. Якщо особа, яка має цивільну процесуальну дієздатність і в 
інтересах якої подана заява,  не підтримує  заявлених  вимог,  суд
залишає заяву без розгляду.

     4. Прокурор,  який не брав участі у справі, з метою вирішення 
питання  про  наявність  підстав  для   подання   апеляційної   чи
касаційної  скарги,  заяви  про  перегляд  рішення Верховним Судом
України,  заяви  про  перегляд  рішення у зв'язку з нововиявленими
обставинами, має право знайомитися з матеріалами справи в суді.
{  Частина  четверта  статті  46  із  змінами, внесеними згідно із 
Законом  N  2453-VI  (  2453-17  )  від  07.07.2010  -  зміни щодо
здійснення   повноважень   Верховного   Суду   України  та  Вищого
спеціалізованого  суду України з розгляду цивільних і кримінальних
справ   вводяться   в   дію   після   початку   діяльності  Вищого
спеціалізованого  суду України з розгляду цивільних і кримінальних
справ - з 1 листопада 2010 року }

     5. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, 
які  беруть  участь  у  справі   для   подання   висновку,   мають
процесуальні  права  і  обов'язки,  встановлені  статтею  27 цього
Кодексу,  а також мають право висловити свою думку щодо  вирішення
справи по суті.

 

Стаття 80. Ціна позову 

     1. Ціна позову визначається: 

     1) у позовах про  стягнення  грошових  коштів  -  сумою,  яка 
стягується;

     2) у  позовах  про визнання права власності на майно або його 
витребування - вартістю майна;

     3) у  позовах  про  стягнення  аліментів  -  сукупністю  всіх 
виплат, але не більше ніж за шість місяців;

     4) у  позовах про строкові платежі і видачі - сукупністю всіх 
платежів або видач, але не більше ніж за три роки;

     5) у позовах про безстрокові або довічні платежі і  видачі  - 
сукупністю платежів або видач за три роки;

     6) у  позовах  про  зменшення  або  збільшення  платежів  або 
видач - сумою,  на яку зменшуються  або  збільшуються  платежі  чи
видачі, але не більше ніж за один рік;

     7) у  позовах  про припинення платежів або видач - сукупністю 
платежів або видач, що залишилися, але не більше ніж за один рік;

     8) у позовах  про  розірвання  договору  найму  (оренди)  або 
договору   найму   (оренди)   житла   -   сукупністю  платежів  за
користування майном або житлом протягом строку,  що залишається до
кінця дії договору, але не більше ніж за три роки;

     9) у  позовах  про  право  власності  на  нерухоме майно,  що 
належить фізичним особам на праві приватної власності,  -  дійсною
вартістю  нерухомого  майна,  а  на  нерухоме  майно,  що належить
юридичним особам, - не нижче його балансової вартості;

     10) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - 
загальною сумою всіх вимог.

     2. Якщо   визначена   позивачем   ціна   позову  вочевидь  не 
відповідає  дійсній  вартості  спірного  майна   або   на   момент
пред'явлення  позову встановити точну його ціну неможливо,  розмір
судового збору попередньо  визначає  суд  з  наступним  стягненням
недоплаченого  або  з  поверненням  переплаченого  судового  збору
відповідно  до  ціни  позову,  встановленої  судом  при  вирішенні
справи.

     3. У  разі збільшення розміру позовних вимог або пред'явлення 
нових вимог несплачену суму судового збору  належить  сплатити  до
звернення  в  суд  з відповідною заявою.  У разі зменшення розміру
позовних  вимог  питання  про  повернення  суми   судового   збору
вирішується відповідно до частини першої статті 83 цього Кодексу.
 

     {   Статтю   81   виключено  на  підставі  Закону  N  3674-VI 
( 3674-17 ) від 08.07.2011 }
 
Стаття 95. Стягнення на підставі судового наказу 

     1.  Судовий  наказ  є  особливою  формою судового рішення, що 
видається  судом  за  результатами  розгляду  вимог,  передбачених
статтею 96 цього Кодексу.
{  Частина перша статті 95 в редакції Закону N 2453-VI ( 2453-17 ) 
від 07.07.2010 - зміни щодо здійснення повноважень Верховного Суду
України   та  Вищого  спеціалізованого  суду  України  з  розгляду
цивільних  і  кримінальних  справ  вводяться  в  дію після початку
діяльності   Вищого   спеціалізованого  суду  України  з  розгляду
цивільних і кримінальних справ - з 1 листопада 2010 року }

     2. Із заявою  про  видачу  судового  наказу  може  звернутися 
особа,  якій належить право вимоги,  а також органи та особи, яким
законом надано право захищати права,  свободи  та  інтереси  інших
осіб.
{  Частина  статті  95 в редакції Закону N 2453-VI ( 2453-17 ) від 
07.07.2010  -  зміни  щодо  здійснення повноважень Верховного Суду
України   та  Вищого  спеціалізованого  суду  України  з  розгляду
цивільних  і  кримінальних  справ  вводяться  в  дію після початку
діяльності   Вищого   спеціалізованого  суду  України  з  розгляду
цивільних і кримінальних справ - з 1 листопада 2010 року }

     3. Судовий   наказ   підлягає   виконанню    за    правилами, 
встановленими    для   виконання   судових   рішень   у   порядку,
встановленому законом.

     Стаття 96. Вимоги, за якими може бути видано судовий наказ 

     1. Судовий наказ може бути видано, у разі якщо: 

     1) заявлено   вимогу   про   стягнення  нарахованої,  але  не 
виплаченої працівникові суми заробітної плати;

     2) заявлено  вимогу  про  компенсацію  витрат  на  проведення 
розшуку  відповідача,  боржника,  дитини  або транспортних засобів
боржника;

     3) заявлено вимогу про  стягнення  заборгованості  за  оплату 
житлово-комунальних   послуг,  телекомунікаційних  послуг,  послуг
телебачення та радіомовлення з  урахуванням  індексу  інфляції  та
трьох    відсотків   річних,   нарахованих   заявником   на   суму
заборгованості;

     4) заявлено вимогу про  присудження  аліментів  на  дитину  в 
розмірі   тридцяти  відсотків  прожиткового  мінімуму  для  дитини
відповідного віку, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи
оспорюванням  батьківства  (материнства) та необхідністю залучення
інших зацікавлених осіб;

     5) заявлено вимогу про повернення вартості товару  неналежної 
якості,  якщо  є  рішення  суду,  яке  набрало законної сили,  про
встановлення факту продажу товару неналежної якості,  ухвалене  на
користь невизначеного кола споживачів.
{ Стаття 96 в редакції Закону N 2453-VI ( 2453-17 ) від 07.07.2010 
-  зміни  щодо  здійснення  повноважень Верховного Суду України та
Вищого  спеціалізованого  суду  України  з  розгляду  цивільних  і
кримінальних справ вводяться в дію після початку діяльності Вищого
спеціалізованого  суду України з розгляду цивільних і кримінальних
справ - з 1 листопада 2010 року }

     Стаття 97. Підсудність 

     1. Заява  про видачу судового наказу подається до суду першої 
інстанції за загальними правилами підсудності,  встановленими  цим
Кодексом.

     Стаття 98. Форма і зміст заяви про видачу судового наказу 

     1. Заява  про  видачу  судового  наказу  подається  в  суд  у 
письмовій формі.

     2. У заяві повинно бути зазначено: 

     1) найменування суду, в який подається заява; 

     2) ім'я (найменування) заявника та  боржника,  а  також  ім'я 
(найменування)   представника   заявника,   якщо  заява  подається
представником, їхнє місце проживання або місцезнаходження;

     3) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; 
 

     {  Пункт  4  частини  другої  статті 98 виключено на підставі 
Закону  N  2453-VI  (  2453-17  )  від  07.07.2010  -  зміни  щодо
здійснення   повноважень   Верховного   Суду   України  та  Вищого
спеціалізованого  суду України з розгляду цивільних і кримінальних
справ   вводяться   в   дію   після   початку   діяльності  Вищого
спеціалізованого  суду України з розгляду цивільних і кримінальних
справ - з 1 листопада 2010 року }
 

     5) перелік документів, що додаються до заяви. 

     3. Заява підписується  заявником  або  його  представником  і 
подається  з  її  копіями  та  копіями  доданих  до неї документів
відповідно до кількості боржників.

     4. До заяви,  яка подається представником  заявника,  повинно 
бути додано документ, що підтверджує його повноваження.

     5. До заяви про видачу судового наказу додається документ, що 
підтверджує сплату судового збору.
{  Статтю  98 доповнено новою частиною згідно із Законом N 2453-VI 
2453-17  )  від  07.07.2010 - зміни щодо здійснення повноважень
Верховного  Суду України та Вищого спеціалізованого суду України з
розгляду  цивільних  і  кримінальних  справ  вводяться в дію після
початку діяльності Вищого спеціалізованого суду України з розгляду
цивільних  і  кримінальних  справ  -  з  1 листопада 2010 року; із
змінами,  внесеними  згідно  із  Законом N 3674-VI ( 3674-17 ) від
08.07.2011 }

     6. До  неналежно  оформленої  заяви  застосовуються положення 
статті 121 цього Кодексу.

     Стаття 99. Судовий збір за подання заяви 
                про видачу судового наказу

     1.  За  подання заяви про видачу судового наказу справляється 
судовий збір у розмірі, встановленому законом.
{  Частина перша статті 99 в редакції Закону N 3674-VI ( 3674-17 ) 
від 08.07.2011 }

     2. У  разі  відмови  в  прийнятті  заяви  про видачу судового 
наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового
збору  стягувачу  не  повертається. У разі пред'явлення стягувачем
позову  до  боржника у порядку позовного провадження сума судового
збору сплаченого за  подання  заяви  про  видачу  судового  наказу
зараховується  до  суми  судового  збору,  встановленої за позовну
заяву.
{  Стаття  99  із  змінами,  внесеними згідно із Законом N 2875-IV 
(   2875-15   )  від  08.09.2005;  в  редакції  Закону  N  2453-VI
2453-17  )  від  07.07.2010 - зміни щодо здійснення повноважень
Верховного  Суду України та Вищого спеціалізованого суду України з
розгляду  цивільних  і  кримінальних  справ  вводяться в дію після
початку діяльності Вищого спеціалізованого суду України з розгляду
цивільних  і  кримінальних  справ  -  з  1 листопада 2010 року; із
змінами,  внесеними  згідно  із  Законом N 3674-VI ( 3674-17 ) від
08.07.2011 }

     Стаття 100. Підстави для відмови у прийнятті заяви 
                 про видачу судового наказу чи її повернення

     1. Суддя  повертає  заяву про видачу судового наказу,  у разі 
якщо:

     1) заявник у встановлений  судом  строк  не  усунув  недоліки 
заяви про видачу судового наказу;

     2) до   моменту   відкриття  наказного  провадження  надійшло 
звернення  заявника  про  повернення  заяви  про  видачу  судового
наказу;

     3) наявні обставини,  зазначені у пунктах 2-4 частини третьої 
статті 121 цього Кодексу.

     2. Про повернення заяви  про  видачу  судового  наказу  суддя 
постановляє ухвалу.

     3. Суддя  відмовляє  у  прийнятті  заяви  про видачу судового 
наказу, у разі якщо:

     1) заявлено вимогу, не передбачену статтею 96 цього Кодексу; 

     2) із заяви і поданих документів вбачається спір про право; 

     3) наявні обставини,  зазначені у пунктах 2-5 частини  другої 
статті 122 цього Кодексу.

     4. Про відмову у прийнятті заяви суддя постановляє ухвалу. 

     5. У  разі  якщо в заяві про видачу судового наказу містяться 
вимоги,  частина з яких не підлягає розгляду в  порядку  наказного
провадження,  суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті заяви
про видачу судового наказу лише в частині цих вимог.  У разі  якщо
заявлені  вимоги  між  собою  взаємопов'язані і окремий їх розгляд
неможливий, то суд відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового
наказу.

     6. У  разі якщо боржником у заяві про видачу судового наказу, 
щодо якої відсутні підстави для її повернення чи відмови у  видачі
судового  наказу,  вказана  фізична  особа,  яка  не  має  статусу
підприємця,  суддя не пізніше двох днів з  дня  надходження  такої
заяви   звертається   до   відповідного  органу  реєстрації  місця
перебування та місця проживання особи щодо надання інформації  про
зареєстроване  у  встановленому  законом  порядку місце проживання
фізичної особи - боржника.

     Інформація про  місце   проживання   (перебування)   фізичної 
особи -  боржника  має  бути  надана протягом трьох днів з моменту
отримання  відповідним   органом   реєстрації   місця   проживання
(перебування) особи відповідного звернення суду.

     У разі   якщо   за   результатами  розгляду  отриманої  судом 
інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце
проживання   (перебування)   фізичної   особи   -   боржника  буде
встановлено, що заява про видачу судового наказу не підсудна цьому
суду, суд повертає стягувачу заяву про видачу судового наказу.

     У разі  якщо  отримана  судом  інформація  не  дає можливості 
встановити зареєстроване у  встановленому  законом  порядку  місце
проживання (перебування) фізичної особи - боржника,  суд відмовляє
у прийнятті заяви про видачу судового наказу.

     7. Питання про відкриття наказного провадження або відмову  у 
прийнятті  заяви  про  видачу  судового  наказу  суддя  вирішує не
пізніше наступного дня з дня надходження заяви до суду, закінчення
строку,  встановленого  для  усунення  недоліків  заяви про видачу
судового наказу та не пізніше наступного дня після отримання судом
у порядку,  передбаченому частиною шостою цієї статті,  інформації
про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання
(перебування)  фізичної особи - боржника.  Про відкриття наказного
провадження суддя постановляє ухвалу.
{  Стаття  100  в  редакції  Закону  N  2453-VI  (  2453-17  ) від 
07.07.2010  -  зміни  щодо  здійснення повноважень Верховного Суду
України   та  Вищого  спеціалізованого  суду  України  з  розгляду
цивільних  і  кримінальних  справ  вводяться  в  дію після початку
діяльності   Вищого   спеціалізованого  суду  України  з  розгляду
цивільних і кримінальних справ - з 1 листопада 2010 року }

     Стаття 101. Наслідки повернення заяви або відмови 
                 в її прийнятті

     1.  Повернення заяви у випадку, встановленому частиною першою 
статті 100 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення
з такою самою заявою після усунення її недоліків.
{ Частина перша статті 101 із змінами, внесеними згідно із Законом 
N  2453-VI  (  2453-17  )  від  07.07.2010 - зміни щодо здійснення
повноважень  Верховного  Суду  України  та Вищого спеціалізованого
суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вводяться в
дію  після початку діяльності Вищого спеціалізованого суду України
з  розгляду  цивільних  і  кримінальних справ - з 1 листопада 2010
року }

     2. Відмова  у прийнятті заяви унеможливлює повторне звернення 
з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися
з тими самими вимогами у позовному порядку.

     Стаття 102. Порядок розгляду заяв про видачу судового наказу 

     1.  У  разі  прийняття  судом  ухвали про відкриття наказного 
провадження,  суд  у  триденний  строк  з моменту її постановлення
видає судовий наказ по суті заявлених вимог.
{ Частина перша статті 102 в редакції Закону N 2453-VI ( 2453-17 ) 
від 07.07.2010 - зміни щодо здійснення повноважень Верховного Суду
України   та  Вищого  спеціалізованого  суду  України  з  розгляду
цивільних  і  кримінальних  справ  вводяться  в  дію після початку
діяльності   Вищого   спеціалізованого  суду  України  з  розгляду
цивільних і кримінальних справ - з 1 листопада 2010 року }

     2. Видача  судового наказу проводиться без судового засідання 
і виклику стягувача та боржника для заслуховування їх пояснень.

     
     Стаття 104. Надіслання боржникові копії судового наказу 

     1. Після видачі судового наказу суд не пізніше наступного дня 
надсилає   його   копію   боржникові   рекомендованим   листом  із
повідомленням.

     2. Одночасно з копією судового наказу боржникові надсилається 
копія заяви стягувача з копіями доданих до неї документів.

     3. Копія  судового  наказу  разом  з  додатками  надсилаються 
фізичній особі -  боржнику  на  адресу,  зазначену  в  документах,
передбачених частиною   шостою   статті   100   цього  Кодексу,  а
боржнику - юридичній особі чи фізичній особі -  підприємцю,  -  за
адресою місцезнаходження (місця проживання),  зазначеній в Єдиному
державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

     4. Днем отримання боржником копії  судового  наказу  є  дата, 
зазначена  у  поштовому  повідомленні  про  вручення.  У разі якщо
боржник відмовляється від  отримання  копії  судового  наказу  або
відсутній  за  вказаною  адресою,  днем  отримання боржником копії
судового наказу  є  день  проставлення  у  поштовому  повідомленні
відмітки  про  відмову  боржника отримати копію судового наказу чи
відмітки про відсутність боржника за вказаною адресою.
{  Стаття  104  в  редакції  Закону  N  2453-VI  (  2453-17  ) від 
07.07.2010  -  зміни  щодо  здійснення повноважень Верховного Суду
України   та  Вищого  спеціалізованого  суду  України  з  розгляду
цивільних  і  кримінальних  справ  вводяться  в  дію після початку
діяльності   Вищого   спеціалізованого  суду  України  з  розгляду
цивільних і кримінальних справ - з 1 листопада 2010 року }

     Стаття 105. Форма і зміст заяви про скасування судового 
                 наказу та строки її подання

     1. Боржник  має  право  протягом  десяти днів з дня отримання 
копії судового наказу та доданих до неї  документів  подати  заяву
про  його  скасування.  Заява  про скасування судового наказу може
також бути подана органами та особами,  яким законом надано  право
захищати права, свободи та інтереси інших осіб.

     2. Заява  про  скасування  судового  наказу подається в суд у 
письмовій формі.

     3. У заяві про скасування судового наказу має бути зазначено: 

     1) найменування суду, в який подається заява; 

     2) ім'я (найменування) стягувача та боржника,  а  також  ім'я 
(найменування)   представника   боржника,   якщо  заява  подається
представником, їхнє місце проживання або місцезнаходження;

     3) наказ, що оспорюється; 

     4) посилання  на  обставини,  які  свідчать  про  повну   або 
часткову необґрунтованість вимог стягувача;

     5) посилання   на  докази,  якими  боржник  обґрунтовує  свої 
заперечення проти вимог стягувача;

     6) перелік документів, що додаються до заяви. 

     4. Заява підписується  боржником  або  його  представником  і 
подається  з  її  копією  та копіями доданих до неї документів для
надання стягувачеві.

     5. До заяви,  яка подається представником боржника,  має бути 
додано документ, що підтверджує його повноваження.

     6. До  неналежно  оформленої  заяви  про  скасування судового 
наказу застосовуються норми статті 121 цього Кодексу.
{  Стаття  105  в  редакції  Закону  N  2453-VI  (  2453-17  ) від 
07.07.2010  -  зміни  щодо  здійснення повноважень Верховного Суду
України   та  Вищого  спеціалізованого  суду  України  з  розгляду
цивільних  і  кримінальних  справ  вводяться  в  дію після початку
діяльності   Вищого   спеціалізованого  суду  України  з  розгляду
цивільних і кримінальних справ - з 1 листопада 2010 року }
 
Стаття 106. Набрання судовим наказом законної сили 
                  та видача його стягувачеві

     1. У  разі  ненадходження  від  боржника заяви про скасування 
судового наказу протягом трьох днів після закінчення строку на  її
подання  судовий  наказ  набирає  законної  сили  і суд видає його
стягувачеві для пред'явлення до виконання.

     2. Якщо суд за результатами  розгляду  заяви  про  скасування 
судового  наказу  прийняв  ухвалу  про  залишення  такої заяви без
задоволення або змінив судовий наказ, то судовий наказ чи змінений
судовий  наказ  набирає  законної  сили після закінчення строку на
подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У  разі  подання  апеляційної  скарги  судовий  наказ  чи змінений
судовий наказ, якщо його не скасовано, набирає законної сили після
розгляду справи апеляційним судом.
{  Стаття  106  в  редакції  Закону  N  2453-VI  (  2453-17  ) від 
07.07.2010  -  зміни  щодо  здійснення повноважень Верховного Суду
України   та  Вищого  спеціалізованого  суду  України  з  розгляду
цивільних  і  кримінальних  справ  вводяться  в  дію після початку
діяльності   Вищого   спеціалізованого  суду  України  з  розгляду
цивільних і кримінальних справ - з 1 листопада 2010 року }

 

Стаття 157. Строки розгляду справ 

     1. Суд розглядає справи протягом  розумного  строку,  але  не 
більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, а справи
про поновлення на роботі, про стягнення аліментів - одного місяця.

     2.   У   виняткових   випадках   за  клопотанням  сторони,  з 
урахуванням   особливостей   розгляду  справи,  суд  ухвалою  може
подовжити розгляд справи, але не більш як на п'ятнадцять днів.
{ Частина друга статті 157 із змінами, внесеними згідно із Законом 
N  2453-VI  (  2453-17  )  від  07.07.2010 - зміни щодо здійснення
повноважень  Верховного  Суду  України  та Вищого спеціалізованого
суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вводяться в
дію  після початку діяльності Вищого спеціалізованого суду України
з  розгляду  цивільних  і  кримінальних справ - з 1 листопада 2010
року }

 

Стаття 222. Видача або направлення копій судового рішення 
                 особам, які брали участь у справі
{  Назва  статті  222  в редакції Закону N 2875-IV ( 2875-15 ) від 
08.09.2005 }
 

     {  Частину  першу  статті  222  виключено  на підставі Закону 
N 2875-IV ( 2875-15 ) від 08.09.2005 }
 

     2.  Копії  повного  рішення  суду видаються особам, які брали 
участь у справі, негайно після проголошення такого рішення. У разі
проголошення  тільки  вступної  та  резолютивної  частин  судового
рішення,  особам,  які брали участь у справі  і  були  присутні  у
судовому  засіданні,  негайно  після  його  проголошення видаються
копії  судового  рішення  із  викладом  вступної  та  резолютивної
частин.
{ Частина друга статті 222 в редакції Закону N 2453-VI ( 2453-17 ) 
від 07.07.2010 - зміни щодо здійснення повноважень Верховного Суду
України   та  Вищого  спеціалізованого  суду  України  з  розгляду
цивільних  і  кримінальних  справ  вводяться  в  дію після початку
діяльності   Вищого   спеціалізованого  суду  України  з  розгляду
цивільних і кримінальних справ - з 1 листопада 2010 року }

     3.  Особам, які брали участь у справі, але не були присутні у 
судовому засіданні,  копії повного судового  рішення  надсилаються
рекомендованим  листом  з повідомленням про вручення протягом двох
днів з дня його складання або за їх зверненням вручаються  їм  під
розписку безпосередньо в суді. Якщо судовим рішенням відповідачеві
заборонено  вчиняти  певні  дії,  що  потребуватиме  вчинення  дій
органами  державної  влади,  органами місцевого самоврядування, їх
посадовими  чи  службовими  особами, копія такого судового рішення
також  надсилається цим органам та/або особам у строки та порядку,
визначені цією статтею.
{  Частина  третя  статті  222  із  змінами,  внесеними  згідно із 
Законами   N  1720-VI  (  1720-17  )  від  17.11.2009,  N  2453-VI
2453-17  )  від  07.07.2010 - зміни щодо здійснення повноважень
Верховного  Суду України та Вищого спеціалізованого суду України з
розгляду  цивільних  і  кримінальних  справ  вводяться в дію після
початку діяльності Вищого спеціалізованого суду України з розгляду
цивільних і кримінальних справ - з 1 листопада 2010 року }

     4. Копії судових рішень повторно видаються за заявою особи за 
плату у розмірі, встановленому законодавством.

 

Стаття 223. Набрання рішенням суду законної сили 

     1. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку 
для  подання  апеляційної  скарги,  якщо апеляційну скаргу не було
подано.  У  разі  подання апеляційної скарги рішення, якщо його не
скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним
судом.
{ Частина перша статті 223 в редакції Закону N 2453-VI ( 2453-17 ) 
від 07.07.2010 - зміни щодо здійснення повноважень Верховного Суду
України   та  Вищого  спеціалізованого  суду  України  з  розгляду
цивільних  і  кримінальних  справ  вводяться  в  дію після початку
діяльності   Вищого   спеціалізованого  суду  України  з  розгляду
цивільних і кримінальних справ - з 1 листопада 2010 року }

     2. Після набрання рішенням  суду  законної  сили  сторони  та 
треті  особи із самостійними вимогами,  а також їх правонаступники
не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих
підстав,  а  також  оспорювати  в іншому процесі встановлені судом
факти і правовідносини.

     3. Якщо справу розглянуто за заявою осіб, визначених частиною 
другою статті 3 цього Кодексу,  рішення суду,  що набрало законної
сили,  є обов'язковим для особи,  в інтересах якої було  розпочато
справу.

     4. Якщо  після  набрання рішенням суду законної сили,  яким з 
відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що
впливають   на   визначені  розміри  платежів,  їх  тривалість  чи
припинення,  кожна сторона має право  шляхом  пред'явлення  нового
позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від
них.

 

Стаття 256. Справи про встановлення фактів, що мають 
                 юридичне значення

     1. Суд розглядає справи про встановлення факту: 

     1) родинних відносин між фізичними особами; 

     2) перебування фізичної особи на утриманні; 

     3) каліцтва,  якщо  це  потрібно  для  призначення пенсії або 
одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному
страхуванню;

     4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 

     5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 

     6) належності правовстановлюючих документів особі,  прізвище, 
ім'я,  по батькові,  місце і час народження якої,  що зазначені  в
документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і
часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження
або в паспорті;

     7) народження   особи   в  певний  час  у  разі  неможливості 
реєстрації органом державної  реєстрації  актів  цивільного  стану
факту народження;

     8) смерті  особи  в певний час у разі неможливості реєстрації 
органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті;

     9)  смерті  особи,  яка  пропала  безвісти  за  обставин,  що 
загрожували  їй  смертю або дають підстави вважати її загиблою від
певного   нещасного   випадку   внаслідок   надзвичайних  ситуацій
техногенного та природного характеру.
{  Частину  першу статті 256 доповнено пунктом 9 згідно із Законом 
N 1568-VI ( 1568-17 ) від 25.06.2009 }

     2. У судовому порядку  можуть  бути  встановлені  також  інші 
факти,   від   яких  залежить  виникнення,  зміна  або  припинення
особистих  чи  майнових  прав  фізичних  осіб,  якщо  законом   не
визначено іншого порядку їх встановлення.

     3. Справи  про  встановлення факту належності особі паспорта, 
військового квитка,  квитка про членство в об'єднанні громадян,  а
також  свідоцтв,  що  їх видають органи державної реєстрації актів
цивільного стану,  судовому розгляду  в  окремому  провадженні  не
підлягають.

     4.  Суддя  відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з 
заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається
спір про право,  а якщо спір про  право  буде  виявлений  під  час
розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
{  Статтю  256  доповнено  частиною  четвертою  згідно  із Законом 
N  2453-VI  (  2453-17  )  від  07.07.2010 - зміни щодо здійснення
повноважень  Верховного  Суду  України  та Вищого спеціалізованого
суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вводяться в
дію  після початку діяльності Вищого спеціалізованого суду України
з  розгляду  цивільних  і  кримінальних справ - з 1 листопада 2010
року }

 

 
Если Ваша машина попала в аварию или закончился бензин, то Вы всегда можете вызвать Эвакуатор. Только качественные услуги.