МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ Печать

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

для профспілкового активу первинних профорганізацій

Введення

 

Головною метою державної політики України в сфері охорони праці є збереження життя, здоров'я, і працездатності людини в процесі трудової діяльності. Зараз наша країна, як і багато інших держав світу, переживають складні часи фінансово-економічної кризи. Однак, за будь-яких обставин конституційне право працівника на належні безпечні і здорові умови праці має забезпечуватися роботодавцем і бути предметом особливої турботи і контролю держави.

Державний контроль за охороною праці покладений на технічні інспекції територіальних структур Держгірпромнагляду.

Громадський контроль здійснює широкий профспілковий актив, який  складається з технічних інспекцій праці профспілки,  членів комісій з охорони праці первинних профспілкових організацій, численного складу громадських інспекторів, який обирається  безпосередньо робітниками та службовцями на цехових профспілкових зборах.

Завдання профспілкових організацій – виховувати кадри і актив з охорони праці в дусі непримиренності до недоліків, розвивати в них почуття відповідальності за доручену справу, спрямовувати їхню  увагу на рішучу боротьбу з порушеннями і відступами від законів з охорони праці і надавати повсякденну допомогу в їхній діяльності.

Для того, щоб поліпшувати роботу з охорони праці, необхідно добре знати закони з охороні праці і виробничої санітарії, свої функціональні обов'язки, вміти використовувати і застосовувати їх у своїй повсякденній роботі.

Вважаємо,  що ці методичні Рекомендації допоможуть профактиву, членам первинних профспілкових організацій, виконувати завдання з контролю за технікою безпеки на кожнім робочому місці.

1. Комісія з охорони праці профспілкового комітету

Комісія з охорони праці профспілкового комітету (далі - Комісія) створюється профкомом на строк його повноважень на підприємстві, в організації, установі незалежно від форм власності та видів їх діяльності у порядку, визначеному Типовим положенням про комісію з охорони праці профспілкового комітету підприємства, затвердженим постановою Президії Ради Федерації профспілок від 06.09.2000р. №П-28-13.

Кількісний і персональний склад Комісії визначається і затверджується профспілковим комітетом залежно від кількості працівників на підприємстві та специфіки його виробництва.

Членами Комісії можуть бути досвідчені робітники, інженерно-технічні працівники та службовці, які за посадовими обов'язками безпосередньо не несуть відповідальності за організацію роботи щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці в цілому на підприємстві або в його окремих службах і підрозділах.

Головою Комісії, як правило, обирається член профкому, який не входить до складу адміністративного персоналу. Одночасно він є старшим громадським інспектором підприємства та представником профспілки з питань охорони праці.

При кількості працівників на підприємстві понад 10 тис. осіб головою Комісії бажано обирати звільненого члена профкому.

Комісія у своїй роботі керується законами України «Про охорону праці», «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», іншими нормативними докумен­тами з питань охорони праці, Статутом профспілки та Положенням про комісію з охорони праці.

Рішення Комісії оформляються протоколами довільної форми і надаються роботодавцю для впровадження в життя. При незгоді роботодавця з рекомендаціями Комісії він дає аргументовану відповідь.

Роботодавець разом з профспілковим комітетом забезпечує проведення навчання членів Комісії, придбання для них відповідних нормативних документів з питань охорони праці, а також гарантує збереження їм середньомісячного заробітку за час навчання та виконання громадських обов'язків на умовах, передбачених колектив­ним договором.

Комісія з охорони праці сприяє профспілковому комітету підприємства у виконанні його повноважень згідно з законами України і з цією метою комісія:

перевіряє стан умов і безпеки праці, виробничого побуту, забезпечення працівників засобами колективного й інди­відуального захисту, лікувально-профілактичним харчу­ванням, молоком, милом, газованою водою тощо. Дома­гається від роботодавця усунення недоліків у роботі з цих питань;

- бере участь у формуванні розділу «Охорона праці» колек­тивного договору, а також в опрацюванні власником комплексних заходів щодо підвищення рівня безпеки праці, поліпшення умов, гігієни праці та виробничого середовища. Проводить перевірки виконання цих заходів;

- аналізує причини виробничого травматизму та профзахворювань, якість складання актів за формою Н-1 про нещасні випадки і готує пропозиції профспілковому комітету стосовно вимог до роботодавця щодо вжиття відповідних заходів профілактики травматизму та про­фесійних захворювань, а також з приводу безпідставного звинувачення потерпілих, необґрунтованої відмови скласти акт за формою Н-1 або внести до його змісту необхідні зміни;

контролює усунення причин нещасних випадків і професійних захворювань, визначених комісіями з їх розслідування, своєчасність і повноту відшкодування шкоди та виплат одноразової допомоги потерпілим і сім'ям загиблих на виробництві, а також наявність і повноту інструкцій з техніки безпеки для всіх професій, ведення відповідної документації (журналів інструктажу працівників з техніки безпеки, періодичних оглядів облад­нання, засобів підвищеної небезпеки на відповідність їх вимогам нормативних документів тощо); готує пропозиції щодо визначення одноразової допомоги потерпілим або членам сімей загиблих на виробництві, зменшення розміру цієї допомоги, якщо нещасний випа­док трапився внаслідок невиконання потерпілим вимог нормативних актів про охорону праці, а також щодо встановлення додаткових (порівняно з чинним законодавством) пільг, компенсацій за роботу в шкідливих і важких умовах праці, які профспілковий комітет разом з власником вносить на затвердження трудового колективу;

- сприяє виплаті вихідної допомоги у разі розірвання працівником трудового договору через незабезпечення власником додержання законодавства про охорону праці та невиконання умов колективного договору з цих питань;

- організовує і контролює роботу громадських інспекторів з охорони праці; бере участь у роботі комісій з:

• розслідування нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

• атестації робочих місць за умовами праці;

• перевірки знань посадовими особами нормативно-правових актів з питань охорони праці;

• комплексних та цільових обстежень представниками органів державного нагляду за охороною праці, експертами з охорони праці Фонду соціального страху­вання від нещасних випадків підприємства на відповід­ність вимогам нормативних актів з питань охорони праці та виробничої санітарії;

• прийняття в експлуатацію нових і реконструйованих об'єктів виробничого й соціально-культурного призна­чення на відповідність їх вимогам охорони праці;

• проведення експертної оцінки умов і безпеки праці та застосування диференційованих тарифів на соціальне страхування від нещасних випадків і профзахворювань;

- здійснює контроль за наявністю та станом засобів пропа­ганди охорони праці на виробництві, роботою кабінету охорони праці та оформленням стендів і куточків з цих питань;

- захищає права й інтереси членів профспілки при розгляді будь-яких питань з охорони праці.

Члени Комісії мають право:

безперешкодно і у будь-який час перевіряти стан умов і без­пеки праці, санітарно-побутового обслуговування і забезпе­чення працівників засобами колективного та інди­відуального захисту, лікувально-профілактичним харчуван­ням, молоком, газованою водою, милом, а також хід вико­нання зобов'язань з охорони праці колективного договору та відповідних програм або інших заходів з цих питань; вносити роботодавцю подання з будь-якого питання охо­рони праці та одержувати від нього аргументовану від­повідь;

вимагати від роботодавця негайного припинення робіт на робочих місцях, виробничих дільницях, у цехах та інших структурних підрозділах підприємства у разі виникнення загрози життю або здоров'ю працівників; подавати свої висновки про обставини й причини нещас­них випадків на виробництві та професійних захворювань, а також про відповідальність службових осіб, винних у їх скоєнні;

- заслуховувати й обговорювати на своїх засіданнях звіти представників роботодавця з питань охорони праці;

- безоплатно одержувати від роботодавця або іншої посадової особи необхідну інформацію (дані) з усіх питань, які входять до компетенції Комісії.

Роботодавець та інші посадові особи, які перешкоджають діяль­ності Комісії, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

2. Громадські інспектори профспілок з охорони праці

Професійні спілки та їх об'єднання здійснюють також гро­мадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці, правил і норм з охорони праці, виконанням роботодавцем заходів щодо запобігання нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в особі своїх представників, які діють у якості гро­мадських (старших громадських) інспекторів з охорони праці.

Порядок обрання громадського (старшого громадського) інспек­тора та його діяльність визначені Типовим положенням про грома­дського інспектора з охорони праці, затвердженим Постановою Президії Ради ФП України від 06.09.2000 р. № П-28-13.

Громадський інспектор обирається відкритим голосуванням на зборах профспілкової групи на строк повноважень профгрупорга.

На рівні цехових профспілкових комітетів і профкому підприємства обираються відповідно старші громадські інспектори на строк повноважень цехкому і профкому.

Громадськими (старшими громадськими) інспекторами можуть бути досвідчені робітники, інженерно-технічні працівники та служ­бовці, які за посадовими обов'язками безпосередньо не несуть відпо­відальності за створення безпечних і нешкідливих умов праці в цілому на підприємстві або в його окремих службах та підрозділах.

Громадський (старший громадський) інспектор одночасно може бути представником профспілки з питань охорони праці та обиратися уповноваженим трудового колективу з цих питань.

У своїй роботі громадські (старші громадські) інспектори керуються законами України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», «Про охорону праці», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», а також іншими нормативно-правовими актами з питань охорони праці, Статутом профспілки та Положенням про громадського інспектора.

Громадський (старший громадський) інспектор виконує свою роботу відповідно під керівництвом профгрупорга, голови цехкому, профкому в контакті з керівниками й спеціалістами дільниць, цехів і служб підприємства.

 

До обов 'язків громадського (старшого громадського) інспектора входить:

- перевірка стану умов, безпеки праці і виробничої санітарії на робочих місцях, додержання працівниками інструкції з техніки безпеки та інших нормативних актів з питань охорони праці;

-     негайне інформування бригадира, майстра або іншого керівника дільниці, цеху, підприємства про кожний не­щасний випадок, що стався з працівниками на вироб­ництві, домагатися вжиття заходів для надання допомоги потерпілим;

- участь у розслідування обставин і причин нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, а також їх кваліфікації, домагатися об'єктивності, своє­часної підготовки матеріалів розслідування, складання актів за формою Н-1.

 

Громадський (старший громадський) інспектор контролює:

- наявність та повноту інструкції з техніки безпеки, своєчас­ність і якість проведення інструктажів з безпеки праці, забезпечення працівників спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту, правильне їх використання та своєчасне проведення хімчистки, прання, ремонту, дезінфекції, дезактивації тощо;

- виконання роботодавцем заходів щодо усунення причин нещасних випадків та професійних захворювань, поліп­шення умов та підвищення рівня безпеки праці на вироб­ництві;

- організацію соціального страхування від нещасних випад­ків і професійних захворювань на умовах, що визнача­ються законодавством і колективним договором (угодою, трудовим договором). Громадський (старший громадський) інспектор має право:

-     безперешкодно проводити перевірки або брати участь у ро­боті комісії з питань, що відносяться до його компетенції; вимагати від роботодавця негайного припинення робіт на робочих місцях або виробничих дільницях у разі загрози життю чи здоров'ю працівників;

-     одержувати від роботодавців та інших службових осіб, а також працівників відповідні документи і пояснення з питань охорони праці;

вносити роботодавцю пропозиції щодо притягнення до відповідальності посадових осіб, які порушують вимоги з питань охорони праці, а також щодо морального і мате­ріального заохочення працівників, які сприяють створен­ню нешкідливих та безпечних умов праці.

Роботодавець та інші посадові особи, які перешкоджають діяль­ності громадського (старшого громадського) інспектора, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

3. Представники профспілок з питань охорони праці 

Відповідно до законів України «Про охорону праці» і «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» профспілки здійснюють громадський контроль за додержанням роботодавцями вимог законів та інших нормативно-правових актів з охорони праці також в особі своїх представників.

Головним завданням представників профспілок з питань охорони праці (далі — представники профспілок) є захист прав та інтересів членів своєї профспілки (профспілок) у цій сфері трудових відносин, надання їм практичної допомоги у вирішенні питань створення безпечних і здорових умов праці, належних виробничих і санітарно-побутових умов, забезпеченням працівників спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального й колективного захисту, представляють інтереси членів профспілок з усіх питань охорони праці в органах державної виконавчої влади і місцевого самоврядування, у відносинах з роботодавцями, об'єднаннями роботодавців та громадян.

У своїй роботі представники профспілок керуються Кодексом законів про працю України, законами України «Про охорону праці», «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричини­ли втрату працездатності», іншими нормативно-правовими актами з охорони праці, статутами профспілок і ФПУ, положеннями, що регламентують діяльність профспілкових об'єднань, технічної інспек­ції праці профспілок, комісій і громадських інспекторів з охорони праці; рішеннями державних і профспілкових органів та Типовим положенням про представників профспілок з питань охорони праці затвердженим постановою Президії ФПУ від 17.09.2003 р. № П-5-13

Згідно з цим положенням представником профспілки (профспілок) є:

а) на виробничому рівні:

-     член виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (далі - підприємство) чи структурного підрозділу підприємства або профспілковий представник; член комісії з охорони праці виборного органу первинної профспілкової організації (який діє згідно з Типовим положенням про цю комісію);

-     громадський (старший громадський) інспектор з охорони праці (який діє згідно з Типовим положенням про гро­мадського інспектора з охорони праці); інший   член   первинної   профспілкової   організації   під­приємства, обізнаний у питаннях охорони праці»;

б) на рівні вищестоящих профспілкових органів:

-     член президії центрального, обласного, міського, район­ного або іншого органу галузевої профспілки, терито­ріального профоб'єднання або Федерації профспілок України;

-     технічний (головний технічний) інспектор праці (який діє згідно з положенням про технічну інспекцію праці профспілок);

інший спеціаліст з питань охорони праці апарату виборного органу всеукраїнської галузевої профспілки, територіального профоб'єднання або апарату ФПУ;

-     експерт або інший фахівець, залучений відповідним профспілковим органом для проведення незалежної експертизи певного об'єкта чи здійснення експертної оцінки з окремих цільових питань охорони праці, вироб­ничого середовища.

Повноваження представника профспілки (профспілок) визначаються рішенням виборного органу первинної профспілкової організації або постановою президії відповідного профспілкового органу. У випадках виконання разових доручень зазначені повноваження, як виняток, можуть надаватися також згідно з рішенням голови профкому підприємства

(профорганізатора) або керівника відповідного профоргану.

Представник профспілки (профспілок) під час виконання своїх

обов'язків поза межами підприємства (організації), де він працює,

підтверджує свої повноваження:

посвідченням встановленого зразка (якщо видача посвід­чень передбачена відповідним положенням);

-     завіреною копією рішення відповідного виборного проф­спілкового органу;

-     довідкою за підписом голови відповідного виборного проф­спілкового органу, скріпленою печаткою цього органу.

Працівники міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій, які згідно з посадовими обов'язками відповідають за організацію роботи щодо створення безпечних і здорових умов праці на виробництві, не можуть бути представниками профспілок з питань охорони праці на підпорядкованих підприємствах, дільницях, у цехах, службах тощо.

Повноваження представників профспілок поширюються на всі підприємства, установи, організації або виробничі об'єкти, фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, не­залежно від форми власності, виду діяльності і господарювання (далі-підприємства), де працюють члени відповідної профспілки, або які належать до сфери дії відповідного територіального профоб'єднання.

Повноваження представника профспілки зберігаються, як правило, на строк повноважень виборного профспілкового органу, якщо більш короткий строк не було визначено під час призначення певної особи цим представником.

Керівництво і контроль за роботою представників профспілок здійснюють відповідні виборні органи профспілок, територіальних профоб'єднань та Федерації профспілок України, а також за їх дорученням - керівники управлінь, відділів, секторів чи інших структурних підрозділів з охорони праці.

На підприємстві безпосереднє керівництво і контроль за роботою представників профспілок здійснює виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник).

Виборний профспілковий орган, який призначив представника профспілки (профспілок), може відкликати його подання чи висновки, якщо вони суперечать нормативно-правовим актам з охорони праці або не відповідають вимогам захисту прав та інтересів працівників.

Представники профспілок взаємодіють з первинними проф­спілковими організаціями, відповідними комісіями, службами і посадовими особами підприємств, державними органами управління і нагляду за охороною праці та відповідними виконавчими органами Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Представники профспілок зобов'язані:

- забезпечувати практичну реалізацію повноважень, нада­них профспілкам законами України «Про охорону праці», «Про професійні спілки, 'їх права та гарантії діяльності» та іншими нормативно-правовими актами з охорони праці; здійснювати представництво й захист інтересів членів профспілок у сфері охорони праці та довкілля в органах державної влади, місцевого самоврядування, у відносинах з роботодавцями, об'єднаннями роботодавців та громадян; перевіряти стан умов і безпеки праці, охорони довкілля на підприємствах, виконання відповідних програм, зобов'я­зань колективних договорів і угод, забезпечення праців­ників санітарно-побутовими приміщеннями, засобами індивідуального й колективного захисту, мийними та знешкоджувальними засобами, газованою підсоленою солоною водою, лікувально-профілактичним харчуван­ням, молоком тощо і домагатися від роботодавців усунен­ня наявних недоліків;

-     брати участь у:

опрацюванні проектів загальнодержавної, галузевих, регіональних програм з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, відповідних угод з цих пи­тань, формуванні розділу «Охорона праці» колективних договорів та визначенні роботодавцями комплексних заходів щодо досягнення встановлених нормативів або підвищення існуючого рівня охорони праці;

•   розробленні нових і перегляді чинних нормативно-правових актів з охорони праці, а також положень, інструкцій та інших актів з цих питань, що діють у межах підприємства;

•   підтвердженні згідно із законодавством факту наяв­ності виробничої ситуації, небезпечної для життя чи здоров'я працівника або людей, які його оточують, або виробничого середовища чи довкілля, та обґрунто­ваності відмови працівника від роботи з цих причин;

•   визначенні підстав та розмірів зменшення одноразової допомоги працівникам, які потерпіли на виробництві, якщо за результатами розслідування нещасного випадку однією з головних його причин було встанов­лено порушення потерпілим вимог нормативно-право­вих актів з охорони праці;

аналізувати стан охорони праці і причини виробничого травматизму й професійної захворюваності, домагатися від роботодавця вжиття ефективних заходів щодо поліпшення умов і підвищення рівня безпеки праці, здійснювати контроль за додержанням установленого порядку розслідування та ведення обліку нещасних випад­ків, професійних захворювань і аварій на виробництві; брати участь у роботі комісій з:

розслідування нещасних випадків на виробництві та

профзахворювань;

•    перевірки знань посадовими особами і працівниками нормативно-правових актів з охорони праці;

•   прийняття в експлуатацію нових і реконструйованих об'єктів виробничого й соціально-культурного призначення на відповідність їх вимогам охорони праці;

•   перевірки або комплексного обстеження стану охорони праці на підприємстві (підприємствах), що проводиться органами державного нагляду за охороною праці; сприяти     потерпілим,     членам     сімей     загиблих     на виробництві або особам, які представляють їхні інтереси, у   вирішенні   питань   щодо   їх  участі  у  розслідуванні, ознайомленні з матеріалами за його наслідками, своєчас­ного   одержання   актів   установленої   форми,   розгляду роботодавцем заяв у разі незгоди із змістом цього акта, своєчасного і повного одержання страхових виплат та усіх видів соціальної допомоги, що мають надаватися Фондом соціального страхування від нещасних випадків згідно із законодавством. Представники профспілок мають право:

безперешкодно і в будь-який час відвідувати під­контрольні підприємства (за пред'явленням посвідчення встановленого зразка за форма ми ПП-1, ТІ-1 або іншого документа) з метою проведення перевірки або участі в роботі комісій з питань, що належать до компетенції представників профспілок з охорони праці;

одержувати від роботодавців, посадових осіб та працівників необхідні документи і пояснення з питань охорони праці; вносити роботодавцям, державним органам управління і нагляду подання з питань охорони праці та одержувати від них аргументовану відповідь;

-     подавати свої висновки про обставини й причини нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, а також про відповідальних за це посадових осіб; вимагати від роботодавця негайного припинення робіт на робочих місцях, виробничих дільницях, у цехах та інших структурних підрозділах або на підприємстві в цілому в разі загрози життю або здоров'ю працівників; організовувати або домагатися проведення незалежної експертизи умов і безпеки праці, а також об'єктів вироб­ничого й соціально-культурного призначення, що проекту­ються, будуються чи експлуатуються, на відповідність їх вимогам нормативно-правових актів з охорони праці;

-     брати участь:

•  у визначенні та здійсненні державної політики в галузі охорони праці, трудових відносин і соціального захисту працівників, внесенні пропозицій з цих питань відповідним органам;

•   у розгляді спорів та конфліктів з питань охорони праці в комісіях з трудових спорів, у прокуратурі, суді тощо;

•   у розгляді органами виконавчої влади й місцевого самоврядування, роботодавцями, об'єднаннями робо­тодавців та громадян своїх пропозицій згідно з компетенцією представників профспілок з питань охорони праці;

безоплатно одержувати від органів статистики дані з питань охорони праці, виробничого й невиробничого травматизму та професійної захворюваності в межах своїх повноважень.

Особи, які створюють перешкоди для діяльності представників профспілок, несуть відповідальність у порядку, встановленому законодавством України.

 

4. Фінансування охорони праці

Фінансування охорони праці згідно зі ст. 19 Закону України «Про охорону праці» здійснюється роботодавцем.

Працівник не несе жодних витрат на заходи щодо безпеки праці.

Фінансування профілактичних заходів з охорони праці, виконан­ня загальнодержавної, галузевих та регіональних програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, інших державних програм, спрямованих на запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням, передбачається, поряд з іншими джерелами фінансування, визначеними законодавством, у державному і місцевих бюджетах, що виділяються окремим рядком.

Для підприємств, незалежно від форм власності, або фізичних осіб, які використовують найману працю, витрати на охорону праці становлять не менше 0,5 % від суми реалізованої продукції.

На підприємствах, що утримуються за рахунок бюджету, витрати на охорону праці передбачаються в державному або місцевих бюджетах і становлять не менше 0,2 % від фонду оплати праці.

Суми витрат з охорони праці, що належать до валових витрат юридичної чи фізичної особи, яка відповідно до законодавства виконує  найману працю, визначаються згідно з переліком заходів та засобів з охорони праці, що затверджується кабінетом Міністрів України.

На підприємствах, в галузях, на регіональному та державному рівнях у порядку, визначеному Положенням про державні, регіональні фонди охорони праці та фонди охорони праці підприємств, затвердженим Кабінетом Міністрів України 09.03.1999р. № 335, можуть створюватись фонди охорони праці. Аналогічні фонди можуть утворюватися органами місцевого й регіонального самоуправління.

Державні, галузеві і регіональні фонди формуються за рахунок коштів Державного або місцевих бюджетів.

Кошти фонду охорони праці підприємства, організації, установи (витрати на охорону праці) формуються за рахунок:

частини прибутку, визначеного колективним договором; відрахувань підприємства на охорону праці; -     добровільних внесків та інших надходжень, отримання яких не суперечить законодавству.

Кошти фондів підприємств використовуються виключно на виконання комплексних заходів, що забезпечують досягнення встановлених нормативів з охорони праці, а також на подальше підвищення рівня охорони праці на виробництві відповідно до визначеного переліку.

 

 
Если Ваша машина попала в аварию или закончился бензин, то Вы всегда можете вызвать Эвакуатор. Только качественные услуги.