ДЕЯКІ АСПЕКТИ ТРУДОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА Печать

ДЕЯКІ АСПЕКТИ ТРУДОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА

ЩОДО ПРАВ ПРАЦІВНИКІВ

В умовах економічної кризи у зв’язку із зменшенням об’ємів виробництва роботодавці намагатимуться відправляти працівників у відпустки без збереження заробітної плати та встановлювати неповний робочий час. З метою надання допомоги первинним профспілковим організаціям пропонуємо рекомендації щодо надання відпусток без збереження заробітної плати та встановлення неповного робочого часу (робочого дня чи тижня)

 

Про надання відпусток без збереження заробітної плати

Відповідно до статті 26 Закону України «Про відпустки» за згодою сторін трудового договору працівникові може бути надана відпустка без збереження заробітної плати за сімейними обставинами чи іншими обставинами тривалістю до 15 календарних днів. Для надання такої відпустки працівник у заяві на ім’я керівника підприємства повинен зазначити сімейні обставини або інші причини, які зумовили потребу у відпустці.

Перелік цих причин законодавством не встановлено, оскільки їх важливість залежить від конкретних обставин, які склалися у працівника, і виносяться на розгляд власника або уповноваженого ним органу. Саме тому відпустка і надається за згодою сторін.

Роботодавець має право, а не зобов’язаний надати за заявою працівника таку відпустку.

Законодавець імперативно обмежує підсумовану тривалість відпустки в цьому випадку 15 календарними днями на протязі року, оскільки період знаходження у відпустці без збереження заробітної плати зараховується до стажу роботи для надання наступної щорічної відпустки, тобто робочий рік зберігається повністю.

Варто зазначити, що законодавством про працю надання відпустки без збереження заробітної плати за ініціативою роботодавця не передбачено.

Про встановлення неповного робочого часу (робочого дня чи тижня)

Встановлення неповного робочого часу (неповного робочого дня або неповного робочого тижня) допускається:

  • за угодою між працівником і роботодавцем як при прийнятті на роботу, так і згодом з оплатою праці пропорціонально відпрацьованому часу або залежно від виробітку (стаття 56 КЗпП України).

У цьому випадку підставою є заява працівника, у якій зазначається дата початку роботи на умовах неповного робочого часу та його період (при наявності прохання працівника).

  • за ініціативою роботодавця у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці при продовженні роботи працівників за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою (частина третя статті 32 КЗпП України).

Згідно із частиною третьою статті 32 КЗпП України встановлення неповного робочого часу віднесено до змін істотних умов праці, які допускаються лише у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці.

Зміною в організації виробництва і праці є реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 статті 40 КЗпП України), раціоналізація робочих місць, введення нових форм організації праці, у т. ч. перехід на бригадну або на індивідуальну форму, впровадження передових методів, технологій тощо (пункт 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року № 9). При цьому слід зазначити, що підставою для встановлення неповного робочого часу є саме зміна в організації виробництва і праці, а не скрутне фінансове становище підприємства (відсутність коштів, збуту продукції тощо).

Про запровадження неповного робочого часу (робочого тижня чи робочого дня) роботодавець  видає наказ (розпорядження), з яким зобов’язаний ознайомити кожного працівника не пізніше ніж за два місяці до такого запровадження. Оскільки  змінюються  істотні умови праці індивідуального трудового договору (робочий час, оплата праці), попередження носить персональний характер.

Свою згоду чи не згоду працювати з новими істотними умовами праці працівники висловлюють шляхом написання відповідної заяви. У разі прийняття пропозиції роботодавця вони через два місяці продовжують роботу при змінених істотних умовах праці. При  відмові від продовження роботи у зв’язку із змінами істотних умов праці вони підлягатимуть звільненню за пунктом 6 статті 36 КЗпП з виплатою вихідної допомоги у розмірі не менше середньомісячного заробітку (стаття 44 КЗпП України).

 

Звертаємо увагу, що робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників!

Водночас зазначаємо, що безпосередню практичну правову допомогу на місцях члени профспілок та первинні профорганізації можуть отримати у головних спеціалістів з питань правової роботи апарату ФПУ, які працюють в територіальних профоб’єднаннях (адреси та контактні телефони дивись в кінці порадника).

 
Если Ваша машина попала в аварию или закончился бензин, то Вы всегда можете вызвать Эвакуатор. Только качественные услуги.