ВІДСТРОЧЕННЯ ВВЕДЕННЯ В ДІЮ Печать

РЕКОМЕНДАЦІЇ ПРОФКОМАМ ЩОДО ПОРЯДКУ ВСТАНОВЛЕННЯ КОНКРЕТНИХ ТЕРМІНІВ ВІДСТРОЧЕННЯ ВВЕДЕННЯ В ДІЮ ДОГОВІРНИХ МІНІМАЛЬНИХ ГАРАНТІЙ З ОПЛАТИ ПРАЦІ У РАЗІ НАЯВНОСТІ ФІНАНСОВИХ

ТРУДНОЩІВ ПІДПРПРИЄМСТВА

Частина 2 статті 14 Закону України «Про оплату праці» визначає наступне: «Норми колективного договору, що допускають оплату праці нижче від норм, визначених генеральною, галузевою або регіональною угодами, але не нижче від державних норм і гарантій в оплаті праці, можуть застосовуватися лише тимчасово на період подолання фінансових труднощів підприємства терміном не більше як шість місяців».

Профспілковому комітету рекомендується взаємодіяти з власником або уповноваженим ним органом по визначенню реальної фінансової ситуації, що склалася на підприємстві, а у разі наявності фінансових труднощів визначатися з конкретним  терміном відстрочення введення в дію договірних мінімальних гарантій з оплати праці, визначених генеральною, галузевими чи регіональними угодами,  на період подолання цих труднощів в межах строку, визначеного законодавством (до 6 місяців), та необхідними заходами щодо подолання цих труднощів та можливого наближення терміну реалізації норм ГУ.  З цією метою:

1. Профспілковий комітет невідкладно після набуття чинності норм з оплати праці, визначених Генеральною, галузевою чи  регіональною угодами, що перевищують рівень, встановлений колективним договором, офіційно у письмовій формі пропонує власнику реалізувати на підприємстві ці договірні мінімальні гарантії з оплати праці та внести відповідні зміни у колективний договір.

2. У разі коли роботодавець офіційно (у письмовій формі) заявив про наявність фінансових труднощів підприємства, які заважають запровадженню договірних норм з оплати праці, профком  вимагає від роботодавця фінансово-економічного обґрунтування причин такого стану, аргументованих термінів відстрочення введення в дію цих гарантій та  календарний план заходів щодо подолання цих труднощів для відповідного узгодження.

3. Профком має право вимагати від роботодавця надання у п’ятиденний термін додаткової інформації стосовно господарської діяльності  підприємства (з наданням бухгалтерських даних).

Зокрема, за формами №2 «Звіт про фінансові результати», №3 «Звіт про рух грошових коштів»  та на основі аналізу отриманих матеріалів (прибутки (збитки); витрати на оплату праці й їх частка у операційних витратах, порівняння цієї частки з часткою витрат «інші витрати» у операційних витратах; дебіторська і кредиторська заборгованість; благодійність тощо), вивіряє вагомість аргументів власника про наявність фінансових труднощів підприємства, приймає рішення про погодження пропозиції власника щодо відстрочення введення в дію договірних мінімальних гарантій з оплати праці на певний термін, чи пропонує встановлення іншого строку (до 6 місяців).

4. Спільна домовленість Сторін щодо конкретного терміну відстрочки (в межах чинного законодавства) оформляється протоколом  і вноситься на розгляд зборів (конференції)  працівників і роботодавців з метою прийняття остаточного рішення (як доповнення до колективного договору).

При цьому узгоджуються заходи щодо подолання фінансових труднощів.

5. Термін відстрочення підприємством введення в дію договірних мінімальних гарантій з оплати праці розпочинається з моменту дії норм Генеральної угоди, а при встановленні більш високих гарантій галузевими чи регіональними угодами -      з моменту початку дії галузевої (регіональної) угоди (але при дотриманні шестимісячного строку відстрочення введення в дію норм, встановлених Генеральною угодою).

У випадку не прийняття доповнень до колективного договору щодо тимчасового відстрочення дії норм вищого рівня, безпосередньо діють норми Генеральної, галузевої чи регіональної угод.

6. Якщо договірна норма з оплати праці визначена на базі мінімальної державної соціальної гарантії чи стандарту, зміна абсолютної величини цієї бази (у зв’язку із законодавчим поетапним підвищенням протягом року державної соціальної гарантії чи стандарту) не є підставою для відстрочки реалізації цих договірних норм. 

Роботодавець може ініціювати внесення до колективного договору  норми щодо відстрочки термінів запровадження договірних норм з оплати праці одноразово чи сумарно на термін не більше як на 6 місяців та задіяти заходи, які забезпечать своєчасне запровадження розмірів цих норм.

Примітки:

1. Право на безоплатне отримання профспілками інформації з оплати праці передбачено статтями 28 та 45 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», обов’язок підприємства подавати квартальну і річну фінансову звітність трудовим колективам на їх вимогу  у частину 1 статті 14 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

2. Згідно із статтею 9 Закону України «Про колективні договори і угоди» положення генеральної, галузевої, регіональної угод діють безпосередньо і є обов’язковими для всіх суб’єктів, які перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду.

3. Можливість повторної відстрочки чи перевищення граничного терміну відстрочки щодо введення нової договірної норми з оплати праці законом (ст.14 Закону України «Про оплату праці») не передбачено.

4. У разі порушення роботодавцем термінів запровадження договірних норм з оплати праці (перевищення терміну більш ніж 6 місяців або іншого встановленого у колдоговорі терміну) профспілковий комітет повинен звернутися до Територіальної державної інспекції праці з вимогою про притягнення такого роботодавця до адміністративної відповідальності згідно із ст.41 Кодексу України про адміністративні правопорушення».

 
Если Ваша машина попала в аварию или закончился бензин, то Вы всегда можете вызвать Эвакуатор. Только качественные услуги.