Індивідуальні права працівників Печать

Індивідуальні права працівників щодо дій, направлених на усунення зарплатної заборгованості

 

Індивідуальні трудові спори про стягнення заробітної  плати, інших матеріальних стягнень відносяться до Примирного типу. З цього витікає, що якщо  власник підприємства в порушення законодавства України не виконує умови трудового, колективного  договорів,  неправомірно проводить утримання з зарплати і т.д., то працівник, чиї права порушені, або його представник повинні звертатися:

  1. до керівника ( письмово) з вимогою, про виплату заробітної плати, а також, якщо за період затримки терміни виплати заробітної плати відбулося зростання індексу цін та споживчі товари і послуги, то зажадати провести нарахування компенсації[1] на невиплачену заробітну плату;
  2. Якщо керівник відмовляється виплатити заробітну  плату, або провести нарахування компенсації у встановленому колективним договором порядку, тоді варто звернутися:

- у вищу організацію, якщо така організація існує, з вимогою зобов'язати начальника виплатити заробітну плату і зробити нарахування компенсації;

-    у державну інспекцію праці Міністерства праці і соціальної політики України, яка здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю України[2];

-    у профком, якщо працівник безпосередньо бере участь в трудовому спорі, із проханням захистити порушені трудові права;

-    до комісії з трудових спорів (КТС) - у випадку розгляду заяви працівника адміністрацією підприємства, та непогодження працівника з прийнятим рішенням. Рішення КТС підлягають обов'язковому виконанню як і рішення судів. У випадку незгоди працівника з рішенням КТС це рішення працівник може оскаржити у судовому порядку);

-     до суду за місцем роботи або за місцем проживання (відповідно до ст. 55 Конституції України, ст. 221 КЗпП, ст. 109,110 ЦПК) - із позовною заявою або заявою про видання судового наказу; працівник може звернутися до суду і без попереднього звернення до комісії по трудових спорах відповідно до ст.124 Конституції та ст.232, 233 КЗпП;

Строку позовної давності звернення до суду про стягнення працівником належної йому заробітної плати не існує (ст.233 КЗпП), так само – і до КТС (ст. 225 КЗпП).

Громадяни можуть вести свої справи в суді особисто або через своїх представників. Особиста участь у справі громадянина не позбавляє його права мати по цій справі представника /ст. 26 Цивільно-процесуального кодексу. Подаючи позовну заяву, працівник повинен додавати такі документи: довідку з місця роботи; оформлену належним чином виписку з колективного договору; розрахунок розміру заробітної плати, що адміністрація повинна виплатити  працівнику, як правило, у вигляді довідки про суму заборгованості відповідача по заробітній платі; копію листа до начальника з вимогою погасити заборгованість по заробітній платі або інші вимоги з цього приводу; копію відповіді начальника; завірену  копію рішення КТС; копію позовної заяви для відповідача).

- в прокуратуру за місцем знаходження підприємства (відп. до ст. 175 ККУ стосовно безпідставної невиплати зарплати більш як місяць, а також ст.19 Закону про прокуратуру щодо здійснення прокурорської перевірки виконання законів за заявами громадян та іншими повідомленнями про порушення законності).



[1] У випадку затримки виплати зарплати понад місяць та більше працівник може претендувати на компенсацію втрати частини доходу відповідно до зростання індексу споживчих цін (Закон про компенсацію громадянам частини втрати доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати), розраховану у відповідному порядку. Для зручності розрахунку таблиці щодо приросту індексу цін щомісячно друкуються в газеті „Праця і зарплата”. Слід зазначити, що компенсація нараховується на суму затриманої зарплати заробітної плати з урахуванням індексації (Закон про індексацію грошових доходів населення).

 

[2] Скаргу на роботодавця можна надіслати до Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю за адресою: 01001, м. Київ-01, вул. Еспланадна, 8/10