Держпраці нагадали, що працівник має право працювати як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом, виконуючи додаткову оплачувану роботу у вільний від основної роботи час (ч. 1 ст. 102-1 Кодексу законів про працю України, далі – КЗпП, ст. 19 Закону України від 24.03.1995 №108/95-ВР «Про оплату праці»). Для оформлення сумісництва укладається окремий трудовий договір, видається наказ та подається повідомлення до податкової.
Укласти трудовий договір за сумісництвом можливо лише за наявності основного місця роботи. Якщо його немає –сумісництво неможливе.
Важливо, щоб робочі години за сумісництвом не перетинались із основною роботою. Але перевірити це складно, оскільки роботодавець не зобов’язаний з’ясовувати графік працівника на іншій посаді. Тож сумісник може працювати навіть на повну ставку – за згодою роботодавця.
З 2022 року працювати за сумісництвом можуть також держслужбовці – нормативні обмеження, які цьому заважали втратили чинність (втратили чинність — Постанова КМУ від 03.04.1993 №245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій», Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затверджене Наказом Мінпраці, Мінюсту, Мінфіну від 28.06.1993 №43), однак за умови, що не виникає конфлікт інтересів (ст. 28 Закону України від 14.10.2014 №1700-VII «Про запобігання корупції).
Сумісники, як і інші працівники, мають право на щорічну відпустку не менше ніж 24 календарні дні (ст. 2 Закону України від 15.11.1996 №504/96-ВР «Про відпустки», далі – Закон про відпустки). У перший рік роботи її можна отримати до закінчення шести місяців безперервної роботи за умови, що працівник одночасно перебуває у відпустці за основним місцем, що підтверджується довідкою (п. 6 ч. 7 ст. 10 Закону про відпустки).
Крім того, суміснику обов’язково надається відпустка без збереження зарплати –
на період, що перевищує його щорічну відпустку, якщо основна відпустка триває довше (п. 14 ч. 1 ст. 25 Закону про відпустки).
Якщо працівник сумісник звільняється з основного місця роботи, доцільно також припинити трудові відносини за сумісництвом і укласти новий договір — вже як з основним працівником. Адже КЗпП не передбачає «переведення» з сумісництва на основне місце роботи, і немає визначеного порядку для його фіксації у трудовій книжці.
При цьому, звільнити працівника тільки через прийняття на посаду основного працівника не дозволено – підстави для звільнення єдині для всіх.
Також, Держпраці нагадує, що З 04 квітня 2025 року сумісники мають право отримувати допомогу по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах – як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом (Закону України від 23.09.1999 № 1105-XIV «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування»).
