Поясніть, що тут мається на увазі у ч. 1 ст. 12 Закону №2136 де передбачено, що за рішенням роботодавця невикористані дні щорічної основної відпустки можуть надаватися без збереження зарплати?
Якщо у підприємства немає фінансової можливості оплатити дні відпустки за минулі роки, але працівнику потрібна така відпустка, її можна надати без збереження зарплати. Та тут є суттєвий нюанс який ускладнює застосування цієї норми.
Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 12 Закону України від 15.03.2022 №2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (зі змінами, внесеними Законом України від 22.11.2023 №3494-IX), у період дії воєнного стану надання працівнику будь-якого виду відпустки (крім відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами та відпустки у зв’язку з усиновленням дитини) понад 24 днів щорічної основної відпустки за поточний робочий рік, за рішенням роботодавця може здійснюватися без збереження заробітної плати.
Тобто якщо у працівника є, приміром, невикористані дні щорічної основної відпустки за минулі роки або право на соцвідпустку на дітей і він просить їх надати зараз, проте у підприємства немає можливості їх оплатити, роботодавець може надати працівнику такі відпустки, але не виплачувати за них відпускні (те, яким чином ці кошти будуть виплачені у майбутньому, після припинення воєнного стану, нормативними актами поки не врегульовано).
Проте, як зазначено в листі Мінекономіки від 28.01.2024 №4706-05/6893-09, у разі прийняття рішення роботодавцем щодо надання без збереження заробітної плати невикористаної оплачуваної відпустки роботодавець має:
- Обґрунтувати необхідність її надання без збереження заробітної плати.
- Документально підтвердити настання обставин, що спричинили таку необхідність (тобто фінансову неспроможність підприємства оплатити таку відпустку).
Тож на практиці норма щодо надання оплачуваних відпусток без їхньої оплати наразі фактично не використовується – майже жодне підприємство, яке працює, не може підтвердити свою неспроможність в оплаті таких відпусток. А якщо дійсно може, – то як правило не бажає використовувати цю норму через те, що є ризик визнання її неправомірною.
Та й набагато простіше надати працівникові звичайну» відпустку без збереження зарплати за згодою сторін за ст. 26 Закону України від 15.11.1996 №504/96-ВР «Про відпустки».
Джерело: https://kadroland.com/news/5899-yak-dije-nova-redakciya-c-1-st-12-zakonu-2136
