Працівник виїжджає за межі України та просить відпустку без збереження зарплати? За певних умов роботодавець не має права відмовити у її наданні. У ФПУ роз’яснили, яка саме відпустка передбачена для таких працівників та які документи підтверджують право на неї
У Центрі правової допомоги ФПУ роз’яснили, що 24 березня 2022 року набув чинності Закон України від 15.03.2022 №2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі – Закон №2136), яким було запроваджено додаткову підставу надання відпустки без збереження заробітної плати за згодою сторін.
Так, відповідно до частини 3 статті 12 Закону №2136 протягом періоду дії воєнного стану роботодавець може на прохання працівника надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого частиною першою статті 26 Закону України від 15.11.1996 №504/96-ВР «Про відпустки» (далі – Закон про відпустки).
Отже, основною умовою надання такої відпустки є ініціатива працівника. Роботодавець не може примусити працівника піти у неоплачувану відпустку, але може відмовити в її наданні, якщо йдеться, наприклад, про роботу на об’єктах критичної інфраструктури:
- на підприємствах енергетичної та хімічної промисловості,
- в галузях транспорту, телекомунікацій, інформаційних технологій, продовольства, банківській сфері, комунальному господарстві тощо.
Законом України від 01.07.2022 №2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набув чинності 19 липня 2022 року, статтю 12 Закону №2136 було доповнено частиною 4, якою передбачено новий вид відпустки без збереження заробітної плати.
Так, у період дії воєнного стану роботодавець за заявою працівника, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, в обов’язковому порядку надає йому відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у заяві, але не більше 90 календарних днів, без зарахування часу перебування у відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 9 Закону про відпустки
При цьому підтверджувальними будуть документи про:
- статус внутрішньо переміщеної особи;
- перетин кордону;
- отримання тимчасового захисту за кордоном тощо.
Таким чином, на сьогодні можливі 2 варіанти «воєнної» відпустки без збереження заробітної плати:
- одна надається за згодою сторін на підставі частини першої статті 26 Закону про відпустки з урахуванням вимог, передбачених частиною 3 статті 12 Закону №2136;
- друга – в обов’язковому порядку на прохання працівника на підставі частини 4 статті 12 Закону №2136 (тривалість такої відпустки не має бути більшою, ніж 90 календарних днів).
Отже, керівник не може відмовити працівникові у наданні відпустки без збереження заробітної плати на період дії воєнного стану, якщо той виїжджає за межі території України і підтвердив це відповідним документом. При цьому тривалість відпустки не може перевищувати 90 календарних днів
Джерело: ФПУ
