Чи може підприємство працювати без правил внутрішнього трудового розпорядку та чи обов’язково ознайомлювати з ними кожного працівника? КЗпП містить одразу кілька норм, які визначають роль цього документа в організації праці. Розбираємо, чи повинні ПВТР бути на кожному підприємстві та які ризики виникають, якщо працівників із ними не ознайомили
Правила внутрішнього трудового розпорядку – це розроблений роботодавцем в установленому порядку документ, який має на меті забезпечення:
- чіткої організації праці;
- належних безпечних умов праці;
- підвищення її продуктивності та ефективності;
- раціонального використання робочого часу;
- зміцнення трудової дисципліни.
Як зазначають у Центрі правової допомоги ФПУ, по-перше, статтею 21 Кодексу законів про працю (далі – КЗпП) передбачено, що працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену трудовим договором, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові.
По-друге, стаття 29 КЗпП прямо вимагає, щоб до початку роботи за трудовим договором роботодавець ознайомив працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором.
Додають, що бажано ознайомлювати працівників із правилами внутрішнього трудового розпорядку під підпис, адже може бути таке, що звільнений працівник – порушник трудової дисципліни, посилаючись на те, що його не ознайомили з вимогами до трудового розпорядку, умовами праці під розписку, звернеться до суду і суд може ухвалити рішення про поновлення його на роботі.
По-третє, статтею 142 КЗпП передбачено, що трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням роботодавця і виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на підставі типових правил.
Також у ФПУ зауважують, що до цього часу в Україні є чинними (у частині, що не суперечить Конституції та законам України) Типові правила внутрішнього трудового розпорядку для робітників і службовців підприємств, установ, організацій, затверджені постановою Держкомпраці СРСР за погодженням із ВЦРПС від 20.07.1984 №213.
Джерело: ФПУ
