Кожному роботодавцю доводиться звільняти працівників. Звільнення працівника може відбуватися за різними підставами. Та на практиці найчастіше зустрічаються звільнення за власним бажанням або за угодою сторін. Ці варіанти дещо схожі, проте мають принципові відмінності щодо строків, можливості відкликання заяви та ризиків для роботодавця та працівника. У мінікурсі говоримо про різницю між цими підставами та те, який варіант є вигіднішим для кожної зі сторін трудового договору
Коли працівника звільняють за власним бажанням або за угодою сторін
Такі підстави зазвичай використовуються, коли працівник бажає звільнитися або не заперечує проти звільнення.
Якщо працівник хоче або не проти звільнитися, його можуть звільнити за власним бажанням (ст. 38 Кодексу законів про працю України, далі – КЗпП) або за угодою сторін (п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП).
Проте виникає логічне запитання: чому одні роботодавці просять заяву за власним бажанням, а інші наполягають саме на угоді сторін. Щоб відповісти на нього маємо розібратися із відмінностями у звільненні за цими підставами.
Які строки повідомлення діють при звільненні за власним бажанням
Упевнені ви пам’ятаєте, що про звільнення за ч. 1 ст. 38 КЗпП працівник зобов’язаний повідомити роботодавця за два тижні до дати звільнення.
Цей строк може бути скорочений, якщо працівник зазначає поважні причини.
Наприклад: працівник 15 грудня повідомляє про звільнення. Отже, звільнення повинно було б відбутися 29 грудня, якщо працівник не вказує поважні причини й не просить звільнити його раніше.
Чи може працівник передумати звільнятися за власним бажанням
Після подання заяви про звільнення за власним бажанням і до дати звільнення працівник має право відкликати заяву.
Роботодавець не має права звільнити такого працівника, окрім випадку, коли на його місце вже запрошено іншого працівника, якому не можна відмовити в укладенні трудового договору. Це прямо передбачено у ч. 2 ст. 38 КЗпП.
Звісно, якщо роботодавець не бажав звільнення працівника, то він зрадіє, якщо працівник передумає звільнятися. Але ж ситуації бувають різними. Можливо, роботодавець не міг дочекатися рішення працівника про звільнення, радів написанню заяви, планував скоротити посаду чи перевести на неї іншого працівника, а тут працівник відкликає свою заяву.
Для роботодавців це зазвичай неочікувано і за досвідом можемо сказати, що багато роботодавців не знають про такі права працівників.
9Чи можна при звільненні за угодою сторін передумати
На відміну від звільнення за власним бажанням, при звільненні за угодою сторін відкликати заяву неможливо.
Причина проста: між працівником і роботодавцем уже досягнута домовленість про дату звільнення.
Ініціатором такого звільнення може бути як працівник, так і роботодавець, але обов’язковою є згода обох сторін. І лише за досягнення обопільної згоди сторін роботодавець не звільняє працівника.
Як має бути оформлене звільнення за угодою сторін
Законодавство не передбачає обов’язкового оформлення письмового документа, що ініціює звільнення (заяви працівника або повідомлення роботодавця). Тож ініціатива щодо звільнення фактично може бути висловлена працівником або роботодавцем іншій стороні усно. Проте, звісно, краще і безпечніше зафіксувати усі домовленості про звільнення за угодою сторін письмово – у заяві працівника та/або угоді між працівником та роботодавцем.
Увага! В заяві повинна бути вказана не лише дата написання заяви, а й дата, в яку працівник просить його звільнити
Наприклад:
Прошу звільнити мене за угодою сторін 10 січня 2026 року
Така заява може бути написана заздалегідь або день у день. В цьому питанні немає жодних обмежень і жодних строків. Головне, щоб роботодавець встиг здійснити всі необхідні процедури при звільненні.
У наказі (розпорядженні) про звільнення за згодою сторін, зокрема, зазначаються:
- підстава звільнення за угодою сторін з посиланням на п. 1 ст. 36 КЗпП;
- дата звільнення, про яку домовилися сторони.
Також можливий варіант, коли працівник фіксує свою згоду на звільнення просто шляхом проставляння свого підпису під час ознайомлення з наказом. Так зазвичай відбувається коли звільнення оформлюють одним днем.
Які обов’язки має роботодавець у день звільнення
У день звільнення роботодавець зобов’язаний:
- здійснити повний розрахунок із працівником;
- видати працівникові копію наказу про звільнення;
- надати працівникові повідомлення про нараховані та виплачені суми та провести із працівником остаточний розрахунок;
Увага! День звільнення є останнім робочим днем. Якщо працівник у цей день не працює, виплату здійснюють не пізніше наступного дня після пред’явлення вимоги про розрахунок
- видати трудову книжку (якщо вона зберігається у роботодавця), або внести до паперової трудової книжки працівника запис, якщо про це просить працівнику.
Яку підставу звільнення обрати працівнику і роботодавцю
Отже, якщо працівник бажає або не проти звільнитися, він може написати заяву про звільнення за власним бажанням або за угодою сторін. Як для працівника, так і для роботодавця особливої різниці в наслідках такого звільнення немає, крім тих, про які ми вже зазначили.
Основна різниця у наступному:
- при звільненні за власним бажанням діє двотижневий строк і можливість відкликання заяви;
- при звільненні за угодою сторін строків повідомлення немає, але відкликати заяву в односторонньому порядку неможливо.
Висновки
- Звільнення за власним бажанням і за угодою сторін мають однакові правові наслідки, але різний рівень передбачуваності для роботодавця.
- Для працівника більш гнучким є звільнення за власним бажанням, для роботодавця – за угодою сторін.
- Обираючи підставу, варто враховувати не лише формальні вимоги закону, а й кадрові ризики.
