Подання працівником заяви про звільнення у зв’язку з порушенням законодавства про працю не звільняє його від обов’язку виходити на роботу. Якщо роботодавець не визнає таких порушень, а працівник не з’являється на роботі, це може розглядатися як прогул
Працівник подав заяву про звільнення у зв’язку з порушенням законодавства про працю ч. 1 ст. 38 КЗпП і не виходить на роботу. Роботодавець не визнає факту порушення законодавства про працю і такий факт не доведений. Чи правомірні дії працівника щодо невиходу на роботу? Чи можливо розглядати такі дії як порушення трудової дисципліни працівником ? Чи можливе звільнення такого працівника за прогул?
У Держпраці роз’яснили, що у разі, якщо вказані працівником причини звільнення – порушення законодавства про працю, колективного і трудового договору роботодавцем не визнаються та незгоді роботодавця звільнити працівника із підстав, передбачених частиною третьою статті 38 Кодексу законів про працю (далі – КЗпП), вочевидь мав місце індивідуальний трудовий спір.
Сам по собі факт подання заяви про звільнення за власним бажанням відповідно до частини 3 статті 38 КЗпП не звільняє працівника від обов`язку:
- виходити на роботу;
- виконувати передбачені трудовим договором обов`язки.
Індивідуальні трудові спори підлягають розгляду в порядку встановленому главою XV КЗпП.
Трудові спори розглядаються комісіями по трудовим спорам, місцевими загальними судами.
Трудовий спір між працівником і роботодавцем незалежно від форми трудового договору може бути врегульовано шляхом медіації відповідно до Закону України від 16.11.2021 №1875-ІХ «Про медіацію».
Відсутність працівника на роботі може бути визнана прогулом
Підтвердженням цьому є, зокрема, рішення Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28.05.2025 у справі № 748/25/24.
Так у судовому рішенні зазначено:
На існування будь-яких порушень роботодавцем трудового законодавства після ухвалення судових рішень позивач у своїй заяві не посилався. Відповідно, як правильно вважав суд апеляційної інстанції, подання ОСОБА_1 заяви про звільнення на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України не звільняло його від обов`язку виходити на роботу.
Таким чином, установивши, що позивач допустив прогул без поважних причин, що підтверджено належними й допустимими доказами, суди зробили правильний висновок про те, що звільнення ОСОБА_1 з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП, проведено з дотриманням вимог закону, тому підстав для задоволення позову немає.
Джерело: Держпраці
Джерело: https://kadroland.com/news/9083-zayava-pro-zvilnennya-za-c-3-st-38-kzpp-koli
