Яка норма КЗпП є правильною підставою для звільнення за власним бажанням працівника, з яким укладено строковий трудовий договір: ст. 38 чи ст. 39 КЗпП?
Правильною підставою для звільнення за власним бажанням працівника, з яким укладено строковий трудовий договір, є стаття 39 КЗпП, а не стаття 38 КЗпП.
Обґрунтування
Стаття 39 Кодексу законів про працю України прямо встановлює, що йдеться саме про строковий трудовий договір, укладений за пунктами 2 і 3 статті 23 КЗпП, і визначає випадки, коли він може бути достроково розірваний на вимогу працівника. Це спеціальна норма для строкових договорів, що регулює їх розірвання з ініціативи працівника.
Стаття 38 КЗпП регулює право працівника розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, тобто безстроковий договір, шляхом письмового попередження за два тижні та з передбаченими поважними причинами для скорочення цього строку. Вона не є загальною підставою для звільнення працівників, що працюють за строковим трудовим договором.
Висновок: для працівника за строковим трудовим договором у наказі про звільнення за власним бажанням слід посилатися на статтю 39 КЗпП, а статтю 38 КЗпП – застосовувати лише як перелік поважних причин, на які прямо відсилає стаття 39 КЗпП.
Джерело: AI-консультант kadroland
Джерело: https://kadroland.com/news/11164-zvilnennya-za-vlasnim-bazannyam-pri-strokovomu-trudovomu-dogovori
