Чи може працівник відмовитися від переходу на неповний робочий час?
Так, може.
Неповний робочий час зазвичай встановлюють лише за домовленістю між працівником і роботодавцем (ст. 56 КЗпП). Тобто роботодавець не може просто змусити працівника працювати менше годин.
Водночас якщо на підприємстві відбулися зміни в організації виробництва чи праці, роботодавець має право запровадити неповний робочий час як зміну істотних умов праці. При цьому посада та кваліфікація працівника не змінюються.
Про такі зміни роботодавець повинен повідомити працівника. У мирний час – не пізніше ніж за два місяці, а під час воєнного стану – до початку роботи за новими умовами. Це випливає із положень ч. 2 ст. 3 Закону України від 15.03.2022 № 2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»:
У період дії воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці, передбачених частиною третьою статті 32 та статтею 103 Кодексу законів про працю України, здійснюється не пізніш як до запровадження таких умов
Якщо працівник не погоджується працювати на умовах неповного робочого часу, він має право відмовитися. У такому разі роботодавець може звільнити його на підставі п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП – через відмову від продовження роботи у зв’язку зі зміною істотних умов праці.
При звільненні працівнику обов’язково виплачують вихідну допомогу в розмірі не менше середнього місячного заробітку.
