Звільнення за п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП не потребує ані двотижневого відпрацювання, ані попередження про звільнення. Працівник і роботодавець можуть домовитися про конкретну дату припинення трудового договору. Як правильно зафіксувати домовленість та що зазначити в наказі про звільнення – далі
Угода сторін (п. 1 ч. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю, далі – КЗпП) є однією з найпоширеніших підстав припинення трудового договору. Ініціювати припинення трудового договору за цією підставою може як працівник, так і роботодавець.
Наприклад, працівник може ініціювати звільнення поданням роботодавцеві відповідної заяви, а роботодавець – через направлення працівникові повідомлення про запропоноване звільнення за угодою сторін.
Ініціатива щодо звільнення може бути висловлена й усно, оскільки законодавством не передбачено обов’язкового оформлення відповідного письмового документа
Отже, основною умовою звільнення з роботи за угодою сторін є домовленість між працівником і роботодавцем, яку доречно зафіксувати документально.
Найбільш ефективним є фіксування згоди сторін в окремій письмовій угоді про припинення трудового договору.
У наказі про звільнення за угодою сторін, зокрема, зазначають:
- підставу звільнення з посиланням на п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП;
- дату звільнення, про яку домовилися сторони.
Працівника ознайомлюють з наказом під підпис
У разі припинення трудового договору за п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП законодавець не вимагає особливих процедур, таких як:
- попередження про звільнення;
- виплата вихідної допомоги;
- 2-тижневе відпрацювання.
Джерело: ФПУ
Джерело: https://kadroland.com/news/12074-zvilnennya-za-ugodoyu-storin-ne-treba-vidpracyovuvati-2-tizni-ale
